Гаряча тема:
- Війна
«Псевдоеліта внизу та еліта зверху ще не доросли до рівня свого народу», -
Переконаний активіст київського Майдану, полончанин Олег Цюпенко.
Олег Цюпенко, приватний підприємець з Полонного, називає себе місцевим «професійним революціонером». Він організовував людей і брав активну участь і у Помаранчевій революції, і у Революції гідності, він же «вичищав» авгієві стайні регіоналів на місцях, а нині – волонтер АТО.
«Коли це все закрутилося з Євромайданом, у мене було таке відчуття, що все даремно, але я маю там бути. Інакше не міг. Тож 22 вже був на Майдані. У нас у Полонному сформувалася команда активістів – людей так зо 20 – і ми постійно туди їздили, з ночівлею. Жили в кам’янецькому наметі, у Іллі, він стояв біля самої колони, як і нетішинський автобус (потім згорів одним із перших при наступі беркутівців і військ). Спочатку справді не вірилось, що ми зможемо повалити режим. Але відтоді, як вийшло на Майдан з півмільйона українців, надія почала міцнішати... Та й студенти спочатку нас, старших, надихали. Ми плакали, коли бачили цих патріотично налаштованих дітей. А коли вже 19 січня почали палити шини, зрозумів – ми таки переможемо!
Звісно, яскравих спогадів з революції багато. Особливим було 18 лютого. Я того дня їхав у Київ вже з рушницею. Каску купив на металобрухті, пофарбував в жовто-блакитну, зробив собі бронежилет з транспортерної стрічки конвеєра – вона з товстої гуми, склав вдвоє, і поставив посередині пластину з металу. Саме в той час до мене зайшла мама. А я мав при ній витягнути зброю з сейфу. Вона мені каже: «Ти щось туди береш?». Кажу: «Беру». І все. А я думав, буде плакати і відмовляти їхати... Приїхали в Київ, рушниця в наплічнику, на замаскованому стволі висить прапор. Основне було дійти до Майдану. Бо там уже нашого побратима з села Велика Березна, Ваню Гриніва, тяжко в голову поранили. Ми мали будь-що його забрати. Він нас, фактично, тоді і врятував, бо хтозна, може, й полягли б під кулями.
Що б там не розповідали, на Майдані в ті дні було дуже мало зброї. Вже горіли профспілки, то я трохи набоїв хлопцям туди віддав. Потім пішли до афганців під стелу – у них зброї взагалі не було. Тим паче, снайпери відстрілювали тих, хто з рушницями. Забрали Івана, відправили в лікарню. А потім стояли під сценою. Думали, до ранку вже не добудемо. Пам’ятаю там Луценка, Ляшка. Інших не бачили, взагалі, з лідерами, політичними, у Революції гідності була проблема. Що б там не казали, її зробив сам народ.
Чи задоволений я результатами революції? Вона була недаремною, бо ми скинули кримінальну диктатуру. Але псевдоеліта внизу та еліта зверху ще не доросли до рівня свого народу. Тому й нема змін. Думаю, ми настільки зав’язли в корупції, що її не подолати за рік чи два. Все переплетено неї, як іржею виїдено. Тому політики не схильні до радикальних дій. Але якщо цього радикалізму не буде, то народ скаже своє слово знову. І тоді багато хто пошкодує про свої діяння чи бездіяльність...
Ті самі «професійні революціонери» в Полонному тепер активно допомагають нашим військовим. Створили координаційну раду з кількох організацій, зареєстрували благодійний фонд «Полонь». Сам був в зоні АТО кілька разів. От наш отець Андрій, із Київського патріархату, 18 лютого хотів з нами на Майдан їхати – ледве відмовили, – а тепер капеланом служить у війську. Тож активних людей у нас не так багато, але саме вони обертають земну кулю!
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: