ВК «Поділля» став чемпіоном України: про фінальні протистояння та подальші плани

Завершився чемпіонат України з волейболу в вищій лізі серед чоловіків. І хмельницьке «Поділля» стало чемпіоном! У фінальній серії суперниками нашої команди був «Бахмут-ШВСМ». Два матчі, які пройшли в Чернівцях, були доволі запеклими. Першу гру виграли хмельничани з рахунком 3:2, другу – команда з Донеччини 3:2. Тож долю чемпіонства вирішили в «золотому сеті», який був на користь подолян 15:12.

Команда повернулася після фінальних матчів із золотими медалями. А сайт «Є ye.ua» поспілкувався з головним тренером ВК «Поділля» Романом Ковальчуком.

Роман Ковальчук, головний тренер ВК Поділля. Фото: Федерації волейболу України

- Романе Олександровичу, що було найважчим? 11 партій фінального протистояння чи може якісь окремі епізоди в цих матчах?

- Найважчим було те, щоб діти, яким по 22 роки, зрозуміли, що вони вже виросли. Хлопці зайшли в зал, побачили великий екран, освітлення, на трибунах багатьох авторитетних людей в українському волейболі, бігаючих операторів, стаціонарні камери на кожному кроці… і вони просто розгубилися. І стояло питання просто привести їх до тями, бо вони ж можуть грати значно краще. Але в умовах такого психологічного тиску вони не змогли продемонструвати свою гру. Довелося боротися не лише з «Бахмутом», який має класного тренера, котрий розібрав нашу гру на молекули, а й з собою та власними помилками. Було все. І вмовляння, і крики.

- У першому матчі команда програвала 2:0. У третій партії програвали 12:6, а потім на подачах Максима Турика не лише відігралися, а повели в рахунку. Змогли в критичний момент зібратися та дотиснути суперника. За рахунок чого, як думаєте?

- Ми мали тактичну установку на гру і в перших двох партіях дотримувалися її. Але суперник видав свій найкращий матч. І в третьому сеті за рахунку 12:6 на користь бахмутівців, я перед подачею Турика взяв перерву і сказав хлопцям: «Все. Тактику до біса! Робимо просто технічні дії. Тиснимо силою». Максим, безумовно, молодець. Він психологічно стійкій, справжній лідер команди як в роздягальні, так і на майданчику. Це моя надія та опора. MVP мабуть просто так не дають. Турик дійсно найкращий.

Максим Турик став MVP чемпіонату, тобто найціннішим гравцем вищої ліги. Фото: Федерація волейболу України

- Але в другому матчі ви програли. Вперше за весь сезон. І долю чемпіонства довелося розігрувати в «золотому сеті»…

- Уявіть, ми весь місяць на тренуваннях грали цей «золотий сет». І так вийшло, що нам і справді довелося його зіграти. Та, коли ми зрозуміли, що все вирішиться саме в цій одній короткій партій, я був впевнений, що ми переможемо.

- Однак мали шанси не доводити фінал до «золотої партії». Чому не вдалося?

- Знаєте, «Бахмут» грав, як кажуть, на всі гроші. Ніхто не економив сили, вони відчайдушно билися. Ми програли першу партію і втягнулися в боротьбу з самих із собою. Крім цього, Павло Янкович грав із температурою, а рівноцінної заміни в нас немає. Віддати належне, він гідно зіграв у фіналі. Так, може краще, але зіграв на межі того, наскільки йому дозволив стан здоров'я. У інших хлопців загострилися старі травми. Той самий Тарас Козлюк… він стрибає вище всіх, але ж потрібно в м'яч влучати. І перед шостим «золотим» сетом я сказав, що йому можна на майданчику робити все, головне – влучити по м'ячу, і нікого не боятися.

Павло Янкович став кращим блокуючим. Фото: Федерація волейболу України

- Вигравши чемпіонат у вищій лізі, наступного сезону «Поділля» має право виступати в Суперлізі. Та чи буде?

- Звісно, за спортивним принципом ми вибороли право брати участь у Професіональній волейбольні лізі. Я сподіваюся, що наші керівники скористаються цим правом, і буде сформована команда, яка представлятиме місто Хмельницький в ПВЛУ. Наразі розглядаються питання по інфраструктурі, виконавцям, організаційні моменти. Тому що команда, яка грає в Професіональній лізі, потребує всебічного забезпечення. Якщо це все вирішать, то будуть кращі результати, якщо ні – ми таке вже проходили, коли в Суперлізі встановили антирекорд, який ніхто не поб'є – не виграли жодної партії за сезон. Тому наступати на ті самі граблі, не хочеться.

- Але були ж і приємні моменти в Суперлізі, коли команда ставала бронзовим призером.

- Так, ми вигравали «бронзу», грали в Єврокубках, але тоді в команди був власник – підприємство «Новатор», яке нами опікувалося в особі тодішнього керівника Анатолія Вдовиченка. Анатолій Андрійович – фанат волейболу, він і зараз за нас вболіває, хвилюється, радіє нашим перемогам. Навіть зараз, будучи на пенсії, вимагає від мене якихось результатів. Ми його всі шануємо та вдячні. Нині ж нам допомагає міська влада, але якогось спонсора чи мецената в нас поки що немає.

- А можна якось порівняти емоції від здобуття в цьому сезоні «золота» у вищій лізі, з «бронзою» в Суперлізі сезону 2017-2018 років? Які медалі для вас, особисто, важливіші? Чи все таки їх порівнювати не варто?

- Тоді були зовсім інші умови. У нас підбір виконавців був майстерніший. Але тоді теж була затяжна серія з «Серцем Поділля», вигравши яку, нас також переповнювали емоції. Зараз – все інше. Враховуючи, що в нас у країні війна, у нашій команді – всі представники силових структур: прикордонники, судова охорона, ДСНС, ми не тренуємося професійно. Це для нас хобі. Всі хлопці служать, ходять у чергування, були в відрядженнях, є учасники бойових дій… І це радість, крізь сльози. Цей чемпіонат був дуже важким, адже ми щодня втрачаємо на війні наших людей. Зізнаюся, грати було занадто важко, адже ми наче під мирним небом куємо перемоги та здобуваємо медалі чемпіонату, а в цей час відбуваються події, які варті більшої уваги, ніж спортивні досягнення. Тому вага цих медалей дуже різна.

Читайте також: Волейбольна команда з Городка – срібний призер чемпіонату України