Службовці виконавчої влади Хмельницького та Волочиських районів за підтримки нардепа Сергія Лабазюка,який "ЗАВЖДИ ПОРУЧ" поїхали воювати у Карпати. 10:25, 26 липня 2014, 13:06, 26 липня 2014 25.08.2014 р.у робочий час особи,які мали б перебувати на своїх робочих місцях,які є у виконавчих органах влади на службі,порушивши трудову дисципліну норми моралі, адже в державі війна,за сприяння нардепа Лабазюка поїхали на "ВІЙНУ за столом з келихом в зубах" у КАРПАТИ. Лабазюк,який голосував з партією регіонів в т.ч. й 16-го січня розпочав політичні передвиборчі перегони. Його поїздки по АТО з метою відбілення Є ПОЛІТ.ПІАРОМ,а ті подарунки ,що він роздає є виключною власністю народу,яку він награбував шляхом маніпуляцій та шахрайських методів. Отож,люди не міняються як і не змінилась система влади.Голова Хмельницької райради Прокопов із своїм заступником Борець Тетяною(свободівкою),та керівник апарату, службовці ради,а також голови та секретарі сільських рад поїхали до кормушки Лабазюка аби обговорити майбутні плани махінацій політичних маніпуляцй.Список служак Фото і відео додаються. Лопотовська,яка є бездіяльна,бездарна і непрофесійна голова Бахмотовецької сільради,де Лабазюк намагається втілитися в землі сільради,(що за 100 км. від центрального офісу "Аграрної компанії 2004") все таки змогла зорганізуватись і зібрати кошти з сільських голів на подарунок в знак подяки Лабазюку за поїздку. Але свято було зіпсовано у Волочиську вояжери висунули обвинуваченнями Лабазюку в провокації і проблемах,які виникнули,але від поїздки не відмовились,бо залежність від бабла то хвороба,а коли пов"язують кримінальні оборутки-то це вже кругова порука. Жучковецький голова сільської ради Тащук Вктор Олександрович, як вірний цербер кинувся з кулаками на активістку самооборони майдану Наталю Вишнівську,захищаючи Лопатовську від фотокамери і підтримуючи її у її обуренні і гніві щодо їх"палива" усіх горе-керманичів.Ось коротеньк...

Для людей, далеких від політики, всі вибори схожі. Насправді ж вони завжди різні. Особливості Парламентські вибори 2012 року для України особливі. Не лише тому, що нарешті завершує свою роботу депутатський корпус сьомого скликання, який самовільно, всупереч Конституції України, на півтора року (!) продовжив свої депутатські повноваження. А тому, що він доленосний для держави. В Україні так часто кажуть про вибори. І це завжди правда, бо в країні з неусталеною демократією аж надто багато залежить від того, хто опиняється біля державного стерна. Та цієї осені у нас особливо важливий і важкий вибір. Бо, хоч як не хочеться це усвідомлювати, Україна через 21 рік незалежності – в гіршій ситуації, ніж на початку своєї історії. Перед нею сьогодні, наче перед билинним богатирем на розпутті, вимальовуються такі три ймовірні шляхи, що хоч куди б пішла – то самі лише втрати. Перший – це втрата демократії. Тобто остаточне сповзання держави в авторитаризм, до чого так прагне чинна влада. Потворний симбіоз радянської форми (пишнота прийомів, з’їздів; перетворення перших осіб країни на небожителів, яких не можна критикувати, а слід обожнювати; розкішне облаштування особистого життя керівників країни і їхніх родин) з капіталістичним змістом, тобто народним багатством, розібраним по приватних кишенях цих можновладців і олігархів, прозирав як ідеал для чинної влади буквально з перших днів її керівництва і втілювався в життя протягом усього її керівництва. Тепер вона хоче перетворити це на норму життя держави. Причому держави, в якій під назвою Україна вичищатимуть усе українське – бо національна культура і український дух глибоко чужі і навіть ворожі сьогоднішній владі. Дискримінаційний щодо державної української мови закон про мовну політику в Україні, всупереч Конституції і парламентському регламенту цинічно «прийнятий» провладною більшістю цього літа, це ще раз яскраво продемонстрував. Другий – це втрата де...

Нинішній рік пройде під знаком виборів до Верховної Ради, що відбудуться восени.                                                     От ще тільки нашого, що кутя. Різдво тобто. Їжте, пийте, веселіться. Бо з десятого січня починаючи народ стануть готувати до виборів. Усебічно: біл-бордами, листівками, газетами, теле- й радіопередачами – словесними мордобоями на політичних ток-шоу зокрема. Влада – та, ясна річ, застосує важку артилерію: пенсії та зарплати насамперед. Це минулого року на освітянському з’їзді вчителі розсміялися, коли прем’єр-міністр Азаров розповів їм, як протягом року п’ять разів зростала їхня зарплата – і, основне, наскільки суттєво ( втім, цей обман не зашкодив їм дружно проголосувати за обман інший, від якого завтра залежатиме їхня не лише зарплата, а й  робота  - вкрай суперечливий, незбалансований, а місцями то й просто шкідливий для освітньої системи Закон про освіту). А в наступному їх це зростання таки чекає: Дмитро Табачник уже потирає руки від задоволення – адже в бюджеті освітянській галузі виділено на 8 мільярдів гривень більше, ніж торік. Тож купуватиме влада виборців, ще як купуватиме: вона ж знає, що пам’ять у нашого народу, ой, яка коротка. Тим паче, що цей народ легко ведеться на різного роду подачки. Як в анекдоті: «Вони думають, що ми понесемо гроші в їхній банк, який нас уже стільки разів обдурив і  розорив, - бо виставили 25% річних. Знайшли дурних!». Через якийсь час – таки вкладають свої кревні у цей банк. «Але чому?»  «Пообіцяли 50%!»        Хоч мій сільський сусід, чоловік розумний і статечний, що головував на своєму ві...

Тоталізатор Київський міський голова Черновецький (у народі просто Космос) продовжує дивувати люд усе новими й новими вигадками. Пардон, джерелами доходів для столичного бюджету, котрий усі роки докосмічної ери тріщав по швах від перевантажень, а з другим пришестям Леоніда Михайловича настільки підупав, що доводиться тепер і з мертвих податки збирати (тобто з живих, що навідують рідні могилки); і улюблених мером бабусь зселяти докупи в будинки престарілих, а їхні квартири здавати в оренду (є така ідея в мера, і її реалізація вже на порі); і навіть займатися такою небогоугодною (бо азартною) справою, як гра в тоталізатор на скачках. Гра є гра: вгадаєш, на якого коня ставити – і ти багач, а ні – то хто ж тобі винен? Кажуть, що знавці радили пану голові поставити на перспективного скакуна (ба й узяти участь у перегонах на ньому) - а мер не згодився: дуже спокійним видався йому коник. А той усе-таки виграв! І ті, що не послухали фахівців, розчаровано чухали потилиці: ну не показував кінь на переможця, ніяк не показував. А гроші які спливли з рук – адже “мерські” перегони люду зібрали на іподромі видимо-невидимо, і то не простого, а такого, що слідом за Черновецьким не скупився на ставки. Чи не чекає на нас така ж історія на інших, значно серйозніших, перегонах – президентських? Адже залишився до них усього нічого – неповний рік. Бо, хоч і досі не визначилися політики, коли саме народ обиратиме наступного президента – наприкінці жовтня, коли відбувався перший тур президентських виборів 2004 року, в грудні, коли тоді таки отримали результат, чи в січні – через п’ять років після інавгурації Ющенка – та вибори все-таки будуть. І будуть, найімовірніше, все ж у січні 2010-го – бо що там місяць-два вирішують, чи ж варто ще й через них сваритися? Хоч для наших зверхників аби привід... Біля стерна Наближення дати вже дало підстави прем’єрці запідозрити Президента в намаганні вибори зірвати: мо...