В Україні стартував новий шкільний конкурс «Єдина Україна», завдяки якому школа-переможець зможе отримати сучасне обладнання для інтерактивного класу. Для участі необхідно просто поділитися на сайті конкурсу фотографіями, що найкраще передають колорит та особливості регіону. Конкурс триватиме до 1 листопада 2015 року, а його організатором стала національна програма фінансової грамотності школярів ЮніорБанк. «Ми вже не перший рік проводимо такі конкурси серед українських шкіл, що дозволяють, з одного боку, зацікавити школярів і вчителів побільше розповідати про себе, свої досягнення та мрії всій Україні, а з іншого – внести наш вклад в оснащення шкіл найсучаснішим обладнанням, – говорить керівник ЮніорБанку Олена Ніхаєнко. – Цього року під час вибору ідеї конкурсу однозначно перемогла «Єдина Україна», я впевнена, що всім буде цікаво подивитися, як бачать ідентичність, історію та особливість краю самі школярі». Для участі в конкурсі школам достатньо зареєструватися на сторінці конкурсу, опублікувати свої патріотичні фото, за які будуть голосувати інші учасники конкурсу та юні банкіри. Також отримати додаткові бали можна за активну участь школи в освітніх програмах ЮніорБанку. Переможцем конкурсу стане школа, що набере в конкурсі «Єдина Україна» більше всього балів за підсумками відкритого голосування. Їй за рахунок організаторів конкурсу буде встановлено обладнання інтерактивного класу школи (інтерактивна дошка ZnayBoard, робоче місце вчителя ZnayBook, система керування класом Mythware, роутер, проектор, 15 планшетів ZnayPad). Школа, що посяде друге місце, отримає 10 планшетів ZnayPad для комп’ютерного класу школи. Освітня програма ПриватБанку для школярів ЮніорБанк працює в Україні з 2009 року та сьогодні об’єднує понад 500 000 школярів країни. ЮніорБанк принципово відрізняється від звичних шкільних програм і курсів. Перш за все, це захопливі цікаві заходи з підвищення фінансової грамотності: екскурсії у відділення, бізнес-квести, заняття в бізнес-школі. ...

В період з 1 жовтня по 1 листапада 2014 р. у Південно-Західному регіональному управлінні ПриватБанку проводиться патріотична акція "Діти за мир в Україні!".     Для участі у акції необхідно принести в будь-яке відділення ПриватБанку патріотичний малюнок аплікацію або інші творчі поробки, зареєструватися через карту юніора та отримати на неї 20 грн. Всі малюнки, отримані від дітей, будуть передані в зону АТО бійцям, що захищають наші рубежі. В конкурсі беруть участь учні 1-11 класів загальноосвітніх шкіл Хмельниччини, Івано-Франківщини та Чернівеччини. “Діти вибирають МИР, бо хочуть жити, творити, проводити час з близькими, і щоб всі були здорові і щасливі. На знак цього вони відображають на папері свої думки та почуття з такого важливого для сьогодення питання, як мир і порядок в Україні, - говорить керівник напрямку "ЮніорБанк" Південно-Західного регіонального управління ПриватБанку Інна Морозова, - і це не просто слова! Діти, які приносять свої роботи та отримують за них 20 грн, одразу перераховують ці кошти на допомогу армії!” Перші конкурсні роботи вже отримані. Є і колективні роботи.         “ПриватБанк в черговий раз підтримує патріотичні ініціативи та прагне об'єднати маленьких українців, згуртувати разом юних громадян країни, - ділиться враженнями мама юного учасника конкурсу Марина Горобець. - Дивлячись на ці роботи, бачиш цю глибину щирих дитячих бажань жити у мирній, єдиній й неподільній Україні!” Всім батькам учасників конкурсу ПриватБанк оформлює безкоштовну картку із патріотичним дизайном “Слава Україні! Героям Слава!”. Нагадуємо, що акція триває до 1 листопада 2014р. ...

Для людей, далеких від політики, всі вибори схожі. Насправді ж вони завжди різні. Особливості Парламентські вибори 2012 року для України особливі. Не лише тому, що нарешті завершує свою роботу депутатський корпус сьомого скликання, який самовільно, всупереч Конституції України, на півтора року (!) продовжив свої депутатські повноваження. А тому, що він доленосний для держави. В Україні так часто кажуть про вибори. І це завжди правда, бо в країні з неусталеною демократією аж надто багато залежить від того, хто опиняється біля державного стерна. Та цієї осені у нас особливо важливий і важкий вибір. Бо, хоч як не хочеться це усвідомлювати, Україна через 21 рік незалежності – в гіршій ситуації, ніж на початку своєї історії. Перед нею сьогодні, наче перед билинним богатирем на розпутті, вимальовуються такі три ймовірні шляхи, що хоч куди б пішла – то самі лише втрати. Перший – це втрата демократії. Тобто остаточне сповзання держави в авторитаризм, до чого так прагне чинна влада. Потворний симбіоз радянської форми (пишнота прийомів, з’їздів; перетворення перших осіб країни на небожителів, яких не можна критикувати, а слід обожнювати; розкішне облаштування особистого життя керівників країни і їхніх родин) з капіталістичним змістом, тобто народним багатством, розібраним по приватних кишенях цих можновладців і олігархів, прозирав як ідеал для чинної влади буквально з перших днів її керівництва і втілювався в життя протягом усього її керівництва. Тепер вона хоче перетворити це на норму життя держави. Причому держави, в якій під назвою Україна вичищатимуть усе українське – бо національна культура і український дух глибоко чужі і навіть ворожі сьогоднішній владі. Дискримінаційний щодо державної української мови закон про мовну політику в Україні, всупереч Конституції і парламентському регламенту цинічно «прийнятий» провладною більшістю цього літа, це ще раз яскраво продемонстрував. Другий – це втрата де...

Короткометражний фільм Мирослава Слабошпицького «Ядерні відходи» увійшов до конкурсної програми 65-го ювілейного кінофестивалю в Локарно, який вважається одним з найбільш авторитетних кінофорумів Європи. Нова стрічка українського режисера повністю знята в Чорнобилі та Прип'яті Цього року конкурс включає 28 короткометражних і среднеметражніх стрічок молодих незалежних режисерів з країн Європи, Азії, Австралії, США і Великобританії. Картина Мирослава Слабошпицького - єдина з країн СНД, відібрана в цю конкурсну програму. 23-хвилинний фільм «Ядерні відходи» є частиною альманаху короткометражних робіт «Україні Гудбай», який вийде в український прокат у листопаді 2012 року. Продюсерами виступили Володимир Тихий, Ігор Савіченко і Денис Іванов. За словами Мирослава Слабошпицького, його новий фільм - камерна історія про чоловіка і жінку, які працюють в зоні відчуження. Мирослав Слабошпицький - єдиний українець, який два роки поспіль брав участь у конкурсі Берлінале - з фільмами «Діагноз» в 2009 році і «Глухота» в 2010 році. Кінофорум у Локарно - один з найстаріших, ровесник Каннського кінофестивалю, поруч з ним входить до п'ятірки міжнародних кінофестивалів класу А, розділяючи з ними пальму першості за ступенем впливу у світовій кіноіндустрії. Щорічно на початку серпня в невеликий швейцарський місто з'їжджаються кінематографісти з усього світу - саме тут відбірники і дистриб'ютори авторського кіно шукають шедеври для своїх фестивальних програм і прокату. ...

  Мерітократична Україна   Мерітократична Україна - це країна рівних можливостей та гідного життя для всіх, побудована на принципі - від кожного по здібностях, кожному по заслугах, а нужденним по потребах.     Від кожного по здібностях значить, що кожен громадянин є вільним у виборі свого шляху,   але повинен бути максимально ефективним та корисним суспільству, займаючись діяльністю, яка розкриває потенціал людини та приносить задоволення і радість.   Кожному по заслугах значить, що кожен громадянин повинен займати в суспільстві статус та отримувати справедливу винагороду (прибутки) відповідно до  реальних заслуг та внеску в розвиток суспільства.   Нужденним по потребах значить, що суспільство турбується про співгромадян, які в силу різних причин мають особливі потреби (діти, молодь, інваліди, сироти, багатодітні родини, одинокі матері, пенсіонери, ветерани та інші), забезпечує їхні потреби на рівні гідного життя.       Мерітократична Україна - це країна, в якій:     У суспільстві: виконується принцип - від кожного по здібностях, кожному по заслугах, а нужденним по потребах, а також забезпечено рівні стартові можливості та умови для гідного життя кожному.   людей оцінюють за їхніми реальними здібностями та досягненнями, а не за партійною належністю, національністю, розміром гаманця, «тусовочною» популярністю, впливовістю батьків чи інших покровителі.   життя та здоров'я людини є одними з найбільших цінностей суспільства, культивується  здоровий  спосіб  життя  та  забезпечена  всебічна  (фізична, психічна, екологічна, інформаційна та інша) безпека людини, лікування є доступним для всіх та якісним. Система охорони здоров'я чітко орієнтована на зниження смертності, захворюваності та підвищення тривалості а...

МЕРІТОКРАТІЯ - МОДЕЛЬ СУСПІЛЬСТВА МАЙБУТНЬОГО                             Мерітократія * - це така система суспільних відносин, в якій людина оцінюється та отримує визнання виключно за особисті досягнення, а на владні посади обираються та призначаються виключно чесні та найкомпетентніші люди, незалежно від їхньої партійної належності, статків, зв'язків, релігійних переконань, етнічного чи соціального походження. За мерітократії країною керують чесні, здібні, компетентні, працьовиті, досвідчені та відповідальні люди, а не «актори», неуки, шахраї та злочинці, яких обирають шляхом введення в оману, підкупу, залякування та інформаційного тероризування людей.   Мерітократія - це ... максимальна свобода особи без шкоди для інших відповідальні громадяни влада достойних: честь, компетентність, служіння відсутність корупції оцінка особи за здібностями та досягненнями рівність пред законом рівні стартові можливості для всіх вільне підприємництво прозорість суспільних відносин продуктивна праця гідне життя для кожного низькі податки справедливе суспільне визнання та винагорода особи справедлива суспільна конкуренція культ здоров'я, знань, іновацій та традицій чисте довкілля Мерітократичне суспільство - це справедлив...

У місті Іллінці на Вінничині через анонімне повідомлення 9-річного учня про замінування однієї із шкіл міліція була змушена перервати навчання у трьох навчальних закладах. "7 березня на телефон чергової частини райвідділу міліції зателефонував анонім і повідомив про закладену вибухівку в одній із міських шкіл. Повідомлення було отримано близько 8:00 ранку", — повідомили в прес-службі МВС України. "У райцентрі знаходиться три загальноосвітніх школи і в усіх трьох приміщеннях вибухотехніки проводили детальне обстеження щодо можливої наявності вибухонебезпечних речовин", — зазначили в МВС. Правоохоронці встановили, що неправдиве повідомлення із хуліганських спонукань вчинив місцевий 9-річний школяр. За його словами, на цей вчинок його надихнув телевізійний сюжет про неправдиве замінування, який він побачив на одному з центральних каналів. З батьками хлопчика працівники міліції провели профілактичну бесіду. Їм доведеться відшкодувати збитки, завдані діями їхнього сина, зазначили у міліції. Джерело: Телеканал новин «24» ...

Кожна країна, як і людина, починає своє життя із самовизначення. А наша? Не слухати. Не бачити. Тільки коритись. Нещодавно в одному з подільських сіл я ненароком втягнулася в дискусію. Літня жіночка, яка співає в церкві, обурювалась: «А це вже що робиться на білому світі: навіть Псалтир хочуть на українську перевести!» Знаючи безперспективність подібних суперечок, я все одно не втрималась: - І що ж у цьому поганого? Ми з вами якою мовою розмовляємо? - Ну, по-українськи. - І чому ж вона не годиться для молитви? Всі інші придатні, а українська – ні? Адже сам Ісус Христос після  чудесного вознесіння  обдарував  своїх апостолів знанням різних мов - аби проповідували ними християнство. Сказано ж: коли людина молиться чужою мовою, вона молиться тільки устами; лиш рідною  молиться серцем. Співрозмовниця замахали руками: - Нічого більше не кажіть! І слухати не буду! Я розсміялась: - А, може, я б у чомусь погодилася з вами чи й підтримала вас? А ви – і слухати не хочете! …У 90-х роках минулого століття, коли СРСР розсипався і Україна Божою волею стала незалежна, якийсь час говорилося про перехід церкви в Україні на богослужіння українською мовою. Та – чи священикам було ліньки перевивчати всі молитви, чи Москва передбачливо відклала це питання на колись, поступово підмінюючи церковнослов’янську російською, чи просто ніхто нічого насправді не вимагав – та все тоді залишилось як і було. А наразі знову набирає загрозливих рис єдиного і неділимого «руского міра». Цей войовничий «мір» проникає в серця людей іконами нового святого російської церкви – останнього російського царя Ніколая Второго, вкрай небезпечними для єдності країни заявами одного з церковних патріархів: «Львов – это наша Чечня», церковними ходами по вулицях українських міст із гаслами «За веру, царя и Отечество» (!?). Та найсумніше, що він не зустрічає опор...

20 років тому український народ вибрав для України складний шлях до незалежності Трохи спогадів - Голосуйте за Цолновола! – так 1 грудня 1991 року проводжала нас на виборчу дільницю наймолодша донька. Старші ще спали – а їй, п’ятирічній і дуже політично підкованій, нетерпеливилося дати батькам напуття, кого обирати Президентом – бо ж раптом щось наплутають і зроблять не так. Та ми були слухняними батьками - й проголосували за В’ячеслава Чорновола. Таких, як ми, виявилося в Україні близько 25%. Ще кілька відсотків отримали на виборах Левко Лук’яненко та Ігор Юхновський (демократи й тоді не вміли об’єднуватися). Але переважну більшість голосів здобув на той час Голова Верховної Ради Леонід Макарович Кравчук – і став першим українським Президентом. Такий результат був передбачуваним. Україна і тоді була дуже різна за політичними вподобаннями. Кравчук насамперед був вибором номенклатури, яка майже вся як один перейшла в уже проголошену незалежною Україну  з СРСР. Але він був і реальним вибором більшості українців - як завжди, обережних, розважливих і поміркованих, звиклих слухатися влади і, основне, свого внутрішнього голосу, який лякав безперестанку: «Тільки б не було війни». Для них Чорновіл був страшним бандерівцем і тюрмаком – дарма що саме він і такі, як він, насправді, ціною власного життя і здоров’я, боролися за незалежність України, якій того ж таки дня, на всенародному референдумі, 90,3% виборців сказали «Так!». Ті вибори наприкінці 1991 року наче запрограмували наше майбутнє. Ні, не так. Вони випукло показали, яким воно буде: зітканим з парадоксів, маніпулятивним з боку влади і тупо роз’єднаним у демократичному таборі – за, як би це м’якше сказати, мовчазного потурання народу. Бо хіба не парадокс: учорашні компартійні лідери, що до останнього були вірними холуями Москви, як тільки відчули небезпеку опинитися під  руїнами імперії, негай...