Гаряча тема:
- Війна
Я повинен написати це… Я повинен написати це… Я повинен… …просто взяти кусок картону і вивести маркером букви, а потім вийти на вулицю і кричати: «Судний день настане завтра!». Стати біля метро при вході на станцію «Хрещатик» і кричати на все горло… …до тієї пори, а ж поки не захрипну… Сіре небо. Похмурий день: дощ зі снігом. Осінь. Люди поспішають – хто куди! А в центрі їх чекатиме смерть. Я змушений сказати це… Ні! НІ! НІ! Я не збожеволів. Ні! Просто я не спав уже кілька днів. В мене страшенно болить голова. Я не можу сконцентрувати увагу на чомусь іншому… І… …та дівчинка зі сну… Вона сказала: «Допоможи!» Я прокинувся. У вікно заглядав місяць. І я… я не зміг більше задрімати, а згодом прийшло це відчуття болю і… Видіння… Люди. Безліч людей. Вулиці міста. Автомобілі. Сіре небо. Похмурий день: дощ зі снігом. Осінь. …а вони - ідуть… …повільно спускаються… …і ні хто з них не помічає… МЕТРО. Мить ніби завмирає, а потім – бац! – і вибух. А вона, дівчинка зі сну… дивиться на мене і благає: «Допоможи!». Так кожного разу. Я закурюю сигарету і дивлюсь у вікно. Стрілки годинника перебирають час у сторону завтрашнього дня. Таке близьке і водночас далеке двадцять сьоме листопада. ...