В’язниця за фотографію: чому не можна поширювати інформацію про переміщення військових

В умовах війни потрібно бути обережним з поширенням інформації, яка стосується наших Збройних Сил. Наприклад, фотографія з військовою технікою може допомогти ворогу обрати ціль для чергового ракетного удару. Тому на час воєнного стану в Україні заборонено поширювати подібну інформацію. Інакше — можна потрапити за ґрати. У березі минулого року Верховна Рада навіть внесла відповідні зміни до чинного законодавства. Наразі є вже близько ста судових вироків. Тож кореспонденти сайту «Є» дослідили їх, щоб наочно пояснити, чому не можна поширювати у соцмережах усе, що заманеться.

Фактично чинне законодавство забороняє поширювати створену власноруч інформацію про розміщення та переміщення наших військових, їхньої техніки та боєприпасів. Йдеться як про фото та відео, так і про текстові повідомлення з адресами. Подібну інформацію можна використовувати лише, якщо її спершу опублікували Генштаб, Міноборони чи інші уповноважені органи державної влади або вони на це вам дали письмовий дозвіл.

Яке покарання загрожує за поширення забороненої інформації

Згідно зі статтею 114-2 Кримінального кодексу України, за розголошення інформації про направлення та переміщення міжнародної військової допомоги Україні може загрожувати від трьох до п’яти років позбавлення волі. Суворіше покарання, від п’яти до восьми років в’язниці, загрожує тим, хто поширює несанкціоновану інформацію про переміщення або розміщення ЗСУ чи інших військових формувань України. Однак, якщо такі дії були вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою чи спричинили тяжкі наслідки, за ґратами можна провести від восьми до дванадцяти років.

Станом на 19 червня Єдиний державний реєстр судових рішень містить майже сотню вироків за цією кримінальною статтею. З-поміж них 18 справ є закритими. Тому дослідити їх неможливо. Умовне покарання отримали понад тридцять людей. Це означає, якщо протягом випробувального терміну, засуджені не скоять якогось кримінального правопорушення, то не потраплять у в’язницю.

Прикладом цього є випадок, який торік стався у Ярмолинцях. У серпні до оглядача ремонтних вагонів на дільничній станції Укрзалізниця звернуся знайомий. Попросив передати йому інформацію про переміщення військової техніки. Хоча залізничник не розумів, чому той про це прохає, він погодився. Зокрема, передав інформацію про чотири одинці військової техніки. У лютому цього року Ярмолинецький районний суд визнав його винним. Призначив залізничнику чотири роки в’язниці, але звільнив від відбування покарання, встановивши три роки випробувального терміну.

Реальні ж покарання наразі призначені у 48 випадках. Переважно такі вироки приймали суди на Донеччині, Харківщині, Дніпропетровщині, Одещині та Миколаївщині. Однак вони є й у Івано-Франківській і Чернівецькій областях. В середньому винуватцям призначають п’ять-вісім років в’язниці. Втім, є випадки, коли засуджених оштрафували на 51 тисячу гривень. Для наочності розглянемо кілька справ.

Дев’ять років за злочин під час триденного запою

Громадянка Л.Ч. була мешканкою села Кам`янка Покровського району, що на Донеччині. До березня минулого року працювала на місцевій хлібопекарні, яка припинила роботу через початок бойових дій. Пізно ввечері 13 червня жінка перебувала у стані сильного алкогольного сп’яніння. Каже, що почала пити через різке погіршення здоров’я її матері. Сидячи біля будинку, вона почула звук артилерійського пострілу. Про це написала в місцевому телеграм-чаті. Після цього їй прийшло повідомлення від незнайомця, який є членом терористичної організації «днр». Він попросив Л.Ч. поділитися інформацією про розташування та переміщення ЗСУ.

Жінка погодилася й того ж дня надіслала терористу інформацію про склад боєприпасів, наявність у ньому 30 військовослужбовців і його координати. Той пообіцяв заздалегідь попередити її про час артилерійського обстрілу, щоб Л.Ч. могла покинути місце свого проживання та надати інформацію про результати атаки. Тоді ж жінка надіслала терористу голосове повідомлення. Сказала, що чує як через її село їде колона військової техніки.

У ніч з 14-го на 15 червня через загрозу ракетного удару захисників України передислокували зі складських приміщень. Тому 15 червня жінка знову вийшла на зв'язок з поплічником окупантів. Вона написала йому, що українські військові дізналися про можливість обстрілу та повідомила про напрямок руху танків.

У суді Л.Ч. переконувала, що тоді була у триденному запої. За її словами, вона протверезіла 15 червня. Коли взяла у руки телефон, побачила переписку й зрозуміла, що наробила. Намагаючись виправити ситуацію, написала представнику «днр», що склади боєприпасів вивезено та навмання вказала напрямки. Опісля видалила з мобільного застосунок «Телеграм» і викинула сім-карту.

У жовтні Івано-Франківський міський суд визнав Л.Ч. винною. Хоча тоді ніхто не постраждав, врахував, що дії жінки несли серйозну загрозу життю військових і цивільних. Тож призначив їй дев’ять років в’язниці.

Штраф за необачність

В умовах війни звичайна необачність може перетворитися на серйозні проблеми. Втім, як видно зі судового реєстру, переважно за це карають не надто суворо. Наприклад, штрафом. Такий випадок стався у Снятині Івано-Франківської області, До відповідальності притягнули працівницю одного з відділів міської ради.

У серпні минулого року вона розмістила у системі публічних закупівель «Прозоро» оголошення про проведення торгів з ремонту вентиляції в одному з комунальних закладів. Це була звична для неї робота, яка не суперечить чинному законодавству. Однак головна спеціалістка припустилася кількох помилок. В документації вона вказала, що облаштування приміщення проводиться для розміщення там військової частини. Ця ж інформація потрапила в угоду, укладену з підрядником. Відтак стався витік таємної інформації.

Жінка визнала свою провину й уклала угоду з прокуратурою. Тож Снятинський районний суд призначив стягнути з неї 51 тисячу гривень штрафу.

Аналогічне покарання у квітні цього року отримала медсестра Чернівецької клінічної лікарні. Вона 6 січня зняла на телефон, як трасою Житомир — Чернівці рухається колона броньованих автофургонів «Кірпі». Відео опублікувала у соціальній мережі «Тік-Ток». Як наслідок, його переглянуло 177 тисяч людей.

Корегувала ворожі обстріли

Одне з найсуворіших покарань за подібні злочини отримала Н.Я. Жінка була працівницею місцевого державного підприємства. Втім, ця історія має своє коріння ще до початку масштабної війни. Не пізніше кінця 2021 року поки невстановлена особа створила у застосунку «Телеграм» закриту групу. Там почали спілкуватися між собою жителі Миколаєва, які мають сепаратистські погляди. Спершу учасники цієї групи виправдовували збройну агресію росії проти України, яка почалася у 2014 році окупацією Криму та бойовими діями на Донбасі. Однак після 24 лютого 2022 року діяльність цієї спільноти була спрямована ще й на збір інформації про результати російських обстрілів, розміщення та пересування ЗСУ. Ці дані передавалися ворогу.

Громадянка Н.Я. також була активною учасницею цієї спільноти. Вона систематично поширювала матеріали, якими виправдовувала та возвеличувала окупантів. Також протягом кількох місяців минулого року вона слала інформацію про розміщення та пересування українських воїнів і техніки. Жінка давала точні координати й фотографії для завдання ворожих ударів. І дійсно — слідство встановило, що невдовзі росіяни почали обстрілювати ці частини Миколаєва з різних видів озброєння.

Під час судового засідання Н.Я. частково визнала свою провину. Погодилася, що поширювала матеріали з виправдуванням російської агресії. Проте не визнала, що публікувала інформацію про розміщення та пересування ЗСУ. Мовляв, не знала, що за це є кримінальна відповідальність і що через це хтось може постраждати. Втім, її слова не переконали орган правосуддя. У березні цього року Заводський районний суд Миколаєва визнав Н.Я. винною за кількома кримінальними статтями та призначив їй одинадцять років в’язниці. Жінка намагається оскаржити цей вирок. Наразі справу розглядає Миколаївський апеляційний суд.

Матеріал підготовлений за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.