Цей день в історії Хмельниччини: 7 січня

Ратуша в Кам'янці-Подільському – найстаріша із добре збережених ратуш на території України . Фото: zik.ua

Від давнини до сьогодення про людей та події.

Цього дня Кам’янець-Подільський першим із подільських міст отримав Магдебурзьке право.

Під магдебурзьким правом розуміють збірник законів, що з'явився наприкінці XIII століття в Польщі, та на українських землях воно використовувалось як звільнення поселень на певну кількість років від всіх чи деяких платежів і податків на користь володаря.

У 1374 році, 7 січня, князь Юрій Коріатович, бажаючи якнайшвидше заселити Кам'янець, надав йому магдебурзьке право. Приблизно десь в цей час і з’являється перша будівля Ратуші.

1432 - підтвердження раніше отриманих та додаткові привілеї Магдебурзького права місто отримало році згідно вірчі грамоти польського короля Владислава II Ягайла (1351 – 1434). 1434 Кам‘янець стає королівським містом, набуваючи ще більше прав, в наслідок чого будівля магістрату стає центром не лише міста, але і округи, притуливши під своїм дахом розділені польський, російський і вірменський магістрати.

У 1917 році, 7 січня, в Києві хоровий колектив університету святого Володимира під керівництвом диригента Олександра Кошиці вперше виконав знаменитий «Щедрик» Миколи Леонтовича — українського композитора, який 1899 року закінчив Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському.

Є в історії згадки 7 січня і такі, що стосуються Кам’янець-Подільського державного історичного архіву, який у 1938 році був перейменований на Кам’янецьПодільський обласний державний історичний архів. Згідно з листом Центрального архівного управління від 7 січня 1939 року обласне архівне управління і підвідомчі йому державні архіви були підпорядковані обласному управлінню НКВС. Перед евакуацією в часи Другої світової війни працівники НКВС отримали наказ підготувати найцінніші документи секретного фонду до вивезення, а всі інші, що зберігалися в архівах, спалити протягом 24 годин. Однак через драматичність подій – швидкий наступ нацистів та брак часу виконати наказ вдалося частково. Так, із 39 районних архівних установ органи НКВС спалили документи у Грицівському (кількість не встановлена), Волочиському (100 фондів, 50 тис. од. зб.), Вовковинецькому (55 фондів, 15 тис. од.), Віньковецькому (50 фондів, 10 тис. од.), Берездівському (50 фондів, 15 тис. од.), Базалійському (80 фондів, 12 тис. од.), Антонінському (відомості відсутні), Шепетівському (відомості відсутні), Чорноострівському (65 фондів, 8 тис. 75 од.), Чемеровецькому (відомості відсутні), Фельштинському (60 фондів, 12 тис. од.), Старокостянтинівському (55 фондів, 15 тис. од.), Солобковецькому, Орининському (78 фондів, 60 тис. од.), Меджибізькому (100 фондів, 25 тис. од.), Летичівському (30 фондів, 10 тис. од.), Ізяславському (85 фондів, 30 тис. од.) районах.

Для евакуації в тил Кам’янець-Подільський обласний архів підготував 438 ящиків унікальних документів, але вивезти їх не встиг. В архіві знаходилися документи губернських окружних, обласних установ Поділля, а також міських, повітових і районних. В основному – це документи XIX століття – 30-х років XX століття. Взагалі вдалося евакуювати частково лише два архіви: Кам’янець-Подільський обласний архів (743 фонди, 949045 од.) та Проскурівський історичний (246 фондів, 1248214 од.).

7 січня 1793 року в Меджибожі (Летичівського району) народився Сильвестр Венжик Гроза — польський письменник, публіцист, представник «української школи» в польській літературі. Старший брат поета й драматурга Александра Кароля Грози. Він навчався в Умані та Вінниці Працював юристом в Кам’янці-Подільському (1812—1819). Помер 4 серпня 1849 року в селі Безіменне (тепер Козятинського району Вінницької області). У книгах «Поезії, «Подільсько-українські повісті, взяті з дійсних образів», повістях «Банкрутство», «Попрядки українки», нарисі «Купайло» Сильвестер Венжик Гроза змалював життя та побут українського народу.