Кам’янецький Ікар

 Тут щорічно відбуваються міжнародні фестивалі, змагання за Кубок країни, різні інші змагання повітряних куль. До того ж, наш Кам’янець – чи не єдине місце в Україні, де можливі польоти у каньйоні під мостом, що вважається вищою майстерністю серед повітроплавців. Вперше Кам’янець-Подільський відвідали три аеростати у 1999 році. Ця подія й стала початком в історії «повітроплавної столиці» України. Але, як стверджують кам’янецькі історики, перші спроби повітроплавання у місті над Смотричем були ще наприкінці XVIII століття.
Як відомо, у 1783 році французькі винахідники брати Жозеф Мішель та Жак-Етьєн Монгольф’є побудували першу повітряну кулю. Перший політ був без людей, проте вже через кілька місяців у небо Парижа злетіла куля, на борту якої перебували люди. На честь винахідників цей повітряний апарат назвали монгольф’єром. У 1784 року у Львові було запущено першу у світі повітряну кулю з автоматичним пальником на рідкому пальному для підігріву повітря у балоні. Це сталося усього через дев’ять місяців після польоту кулі братів Монгольф’є, пальним для якої слугувала солома!
Відомості про успіхи перших повітроплавців дістались й до нашого краю. Серед кам’янчан, котрі із захопленням сприйняли ці новини, був місцевий механічних справ майстер Душинський. Наприкінці XVIII століття він був надзвичайно відомим у місті та на Поділлі. Майстер виготовляв іграшки та різні прилади, які подобались як дітям, так і дорослим. Дітям купували ляльки, що ходили по підлозі, дерев’яних пуделів, що стояли на задніх лапах чи барабанщиків на круглому диску: повернеш ручку – барабанщики відбивали дріб на інструменті. Дорослі віддавали перевагу годинникам з зозулею або з арапом, який підморгував. Почувши про можливість літати на аеростатах, Душинський захопився майструванням повітряних куль, мріючи злетіти в небо. У середині 1780-х років він зробив дві спроби відірватися від землі, але кулі, що були зроблені з клеєного паперу, не витримували наповнення гарячим газом та прогорали.
Проте, втретє, повітроплавець все-таки піднявся вгору. Обивателі перелякано хрестилися, діти кричали і кидали камінням, коли куля низько пролетіла над містом… Незабаром вона зовсім зникла за обрієм. Розповідають, що більше Душинського в місті ніхто не бачив. Що сталось з відчайдушним майстром – так й залишилось загадкою.