Цей день в історії Хмельниччини: 14 квітня

Храм Різдва Богородиці на вулиця Вайсера, 15 — це найстаріша будівля Хмельницького. Його збудували у 1835-1837 роках на місці старовинної дерев’яної церкви, яку знищила пожежа 1822 року.

Як йдеться у статті історика й краєзнавця Сергія Єсюніна «Сторінки історії православної церкви у місті Хмельницькому: Храм Різдва Богородиці», спершу проєкт нової кам’яної церкви з дзвіницею розробив губернський архітектор Пантелеймон Корбелецький. 14 квітня 1831 року його креслення, кошторис на 76 тисяч 764 рублів і 35 копійок та рапорт архієпископа Подільського Ксенофонта були направлені у Санкт-Петербург на затвердження Святішого Синоду. Останній переслав документацію на розгляд Будівельного комітету міністерства внутрішніх справ.

Фахівці комітету не схвалили розроблений подільським губернським архітектором проєкт і запропонували інші креслення та кошторис, які затвердили 29 липня 1831 року. За основу взяли типовий проєкт, до якого додали лише надбудовану дзвіницю. Новий кошторис склав 78 тисяч 594 рублів і 80 копійок.

Після отримання Проскуровом статусу обласного центру в березі 1941 року, члени виконкому міської ради занепокоїлися його санітарним станом. Як наслідок, 14 квітня 1941 року вони видали обов’язкову постанову №1 «Про утримання в санітарному та впорядкованому стані вулиць, майданів». Про це Сергій Єсюнін пише у статті «Перенесення обласного центру із Кам’янця-Подільського до Проскурова».

Ця постанова виконкому Проскурівської міськради визначала умови прибирання та утримання в чистоті вулиць, тротуарів, дворів та садиб, упорядковувала рух транспорту, вивіз сміття та відходів, встановлення кіосків та столиків для торгівлі. Домовласників вона зобов’язували провести ремонт фасадів будинків, встановити на них таблички з назвою вулиці і номером будинку, привести у належний вигляд огорожі та палісадники садиб, мати у кожній садибі вбиральню, помийну яму, ящик для сміття або відходів, забороняли вирубувати дерева без попереднього дозволу комунального відділу.

«Були прописані навіть такі заборони: «розклеювати реклами і об’яви на стінах будинків та огорожах», «випускати з двору будь-яку худобу без догляду, пасти худобу в парках, скверах і на вулицях міста», «псувати дерева, толочити траву, рвати квіти» «прати або споліскувати білизну біля колодязів і водопровідних колонок», «витріпувати з балконів речі хатнього вжитку, розвішувати на них білизну і одяг», — зазначає Сергій Єсюнін.

Також він додає, що за її порушення людям загрожувало до ста карбованців штрафу або до одного місця примусової праці.

Залізнична станція Дунаївці періоду нацистської окупації. Фото: зі статті Віктора Прокопчука у 20 випуску збірника «Хмельницькі краєзнавчі студії».

У статті «Нацистський окупаційний режим на станції Дунаївці та в довкружних селах у 1941-1944 рр.» історик Віктор Прокопчук пише, що після відступу радянських військ на Поділлі було залишене напризволяще чотири мільйони беззахисних місцевих жителів. Згідно з наказом командування сухопутних німецьких військ «Про комісарів», найперше під знищення підпадали комуністи, комсомольці й радянські активісти. Крім них, вбивали й інвалідів, психічно хворих, людей з небезпечними хворобами й людей похилого віку. Так, 14 квітня 1943 року окупанти вивезли з Кривчицького будинку інвалідів 78 його мешканців і в Солонинчику, неподалік Дунаївців, розстріляли їх.

14 квітня 1968 року команда «Поділля» з Кам’янця-Подільського дебютувало в першості СРСР з футболу серед майстрів класу «Б». Того дня у Нікополі «Поділля» програло «Трубнику» з рахунком 0:1. Суперниками «Поділля» у 1968-у стала 21 команда. Загальний підсумок кам’янчан — 32 очка з 84 (12 очок у першому колі та 20 у другому).

Футбольна команда «Поділля» з Кам’янця-Подільського, 1968 рік. Фото: podolyanin

А 14 квітня 2018 року у Хмельницькому вандали розтрощили великодні інсталяції. У цей час в місті тривав Великодній фестиваль, на якому були представлені 22 гіпсополімерні великодні писанки. Вночі, з 13 на 14 квітня вандали знищили п’ять великих та кілька малих писанок.

Вандали знищили п’ять великих та кілька малих писанок.