ye-logo.v1.2
28 Травня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 17 квітня

Історія 2816
Зручне географічне розташування Кам'янця-Подільського стало головним чинником розвитку його зовнішньої торгівлі
Зручне географічне розташування Кам'янця-Подільського стало головним чинником розвитку його зовнішньої торгівлі. Фото: з архіву редакції

Про історію кам’янецької торгівлі, університет і згоріле кафе.

17 квітня 1385 року князь Костянтин дав підтверджувальну грамоту краківським купцям на право вільно торгувати з містами Поділля. В історичних документах збереглася інформація про деяких кам’янецьких купців, які торгували з Краковом та Львовом. Наприклад, у 1383 році у магістратських львівських книгах згадується «Henryk Rumer z Kamienca», який займався торгівлею разом з Миколою Фрейденталем. Виявляється, що в письмових джерелах 1387 та 1388 років зазначені купці виступали й покупцями львівської нерухомості.

Крім того, У науковій статті «Зовнішньоторговельні зв’язки Кам’янця-Подільського першої половини XIX століття» Тетяна Ігнатьєва пише, що зручне географічне розташування Кам’янця-Подільського стало головним чинником розвитку його зовнішньої торгівлі. Закордонні товари потрапляли у місто зазвичай через Ісаковецьку та Гусятинську митниці. Фактично митниця до Ісаковець була переведена із Жванця у 1797 році. Причиною стало зручне розташування населеного пункту на перехресті доріг з Галичини та Бессарабії.

А 17 квітня 1801 року була відкрита Ісаковецька карантинна контора, у журналах засідань якої збереглися інформація про жваву торгівлю кам’янецьких купців з Хотинським райя (райя або райят — території безпосередньо підпорядковані адміністрації Османської імперії — авт.). Наприклад, 21 жовтня 1802 року з турецького міста Галац через карантин кам’янецькому купцеві А. Нагабідовичу було привезено дві підводи різноманітного товару. Зокрема, шість діжок тютюну, дві — солодких сиропів і варення, один ящик черешневих чубуків, два мішки пшона «сарацинського». А 25 жовтня цей купець отримав чотири ящики лимонів, один мішок каштанів, один шкіряний мішок оливок, одну діжку соленої ікри.

Під час російської революції 1905-1907 років царська влада пішла на деякі поступки польській спільності. Зокрема, й на території поділля. Про це пише у своїй науковій статті «Українсько-польські культурно-релігійні взаємовпливи на Поділлі в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.» Валерій Нестеренко.

За його інформацією, у цей час почали діяти польські культурницькі організації, навчальні приватні заклади, куди приймали не лише поляків, а й українців. Новим законом про віротерпимість від 17 квітня 1905 року було дозволено перехід людей з православ’я у католицизм. Таким чином вже у 1906 році понад півтори тисячі православних жителів Подільської губернії перейшли до католицького віросповідання

Видання «Шепетівський вісник» з посиланням на дослідника Івана Хома зазначає, що впродовж 17-18 квітня 1919 року під час бою під Шепетівкою на бік Армії УНР перейшла більша частина особового складу більшовицького 14-го Миргородського стрілецького полку. Водночас було розбито 5-й радянський стрілецький полк. Залишки обох полків відступили від Шепетівки приблизно на 35-40 кілометрів у район Полонного-Мирополя.

У 1992 році вулицю Московську, на якій розташовано університет, який Іван Огієнко очолював впродовж 1918-1920 років, перейменовано на його честь.

У 1992 році вулицю Московську, на якій розташовано університет, який Іван Огієнко очолював впродовж 1918-1920 років, перейменовано на його честь. Фото: з архіву редакції.

17 квітня 1992 року на установчих зборах створено товариство Івана Огієнка з центром у Кам’янці-Подільському. Його головою обрано кандидата філологічних наук Євгенію Сохацьку, яка пізніше, у 1998-у стала лауреатом премії імені Огієнка. Тоді ж у Кабмін було надіслано пропозицію перетворити Кам’янець-Подільський педагогічний інститут в університет і надати йому ім’я Івана Огієнка.

Крім того, у 1992-му вулицю Московську, на якій розташовано університет, який Іван Огієнко очолював впродовж 1918-1920 років, перейменовано на його честь.

Цього дня 2015 року в центрі Хмельницького згоріло кафе «Цукерня». Ввечері того ж дня соцмережі рясніли повідомленнями хмельничан про готовність долучитися до відновлювальних робіт у той чи інший спосіб. Хтось готовий був прийти розгрібати завалене приміщення, а інші — допомогти фінансово. Власники закладу подякували та від допомоги хмельничан відмовилися.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Віддалена робота

  Так  Ні, дякую