ye-logo.v1.2
20 Вересня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 7 серпня

Історія 1453
"Сходи Фаренгольца" на поштовій картці початку ХХ століття.

Події краю, які увійшли в історію.

7 серпня (25 липня за старим стилем) 1912 року на 71-му році життя перестало битись серце видатного хірурга Едмунда Федоровича Фаренгольца.

Фаренгольц організував роботу хірургічного відділення Кам’янецької лікарні за методом Лістера, використовуючи його при операціях на органах черевної порожнини. Він на практиці довів, що застосування карболової кислоти “дає нам право та сміливість проникати в найтаємніші порожнини людини, розтинати живіт, оглядати та обмацувати всіляке патологічне утворення, вилущувати його, обмивати та обчищати все величезне поле операції, а потім зашивати страшну рану з майже повною впевненістю в сприятливому наслідку операції”. Ці слова взяті з статті Фаренгольца, яку він опублікував у 1880 році в всеросійській газеті “Врач” під назвою “Из Каменецкой больницы”. У ній він ділився клінічним досвідом використання нового методу антисептики, пропагував запровадження “протигнильного лікування у повітових і міських лікарнях”. 

Незабаром, завдяки впровадженню протигнильного лікування ран лістерівським методом в глибокій провінції, ім’я скромного хірурга Кам’янецької лікарні стало відоме у всій Російській імперії та за кордоном. Фактично, Фаренгольц став чи не першим лікарем, що сприяв впровадженню антисептики в Україні у 80-х роках ХІХ століття.

Проте, як часто буває, державні мужі не лише не підтримували талановитих діячів, а й інколи придушували їх ініціативи, які йшли у розріз з їхньою ідеологією. Так сталось й з Фаренгольцем. Едмунд Федорович засуджував низькопоклонство перед закордонною наукою вищих чинів імперії, що витрачали великі кошти на лікування у іноземних фахівців, забуваючи про розвиток вітчизняної медицини. Хірург бачив катастрофічний санітарно-гігієнічний стан у містах і селах губернії та гостро критикував бездіяльність у цьому напрямку місцевих владних органів. Такі прогресивні виступи Е.Фаренгольца викликали незадоволення губернської адміністрації. У 1884 році лікаря звинуватили в “неохайному веденні лікарської справи та слабкому збереженні матеріальних інтересів казни” та змусили подати у відставку.

Але, талановитий хірург не залишився без роботи. Він очолив приватну лікарню та одночасно влаштувався лікарем у духовному жіночому училищі. У 1884 році спільно з кам’янецьким лікарем та істориком Йосипом Ролле Фаренгольц взяв активну участь в організації та будівництві безкоштовної лікарні для бідних, де до 1910 року проводив консультативні прийоми з хірургії та амбулаторні операції. До того ж, з 1895 року і до кінця свого життя Фаренгольц завідував Кам’янець-Подільським дитячим притулком.

7 серпня у 1919 році начальник міської міліції Кам'янця-Подільського направив майже сотню людей в розпорядження начальника залізничної станції, аби вони попрацювали над розчисткою станційних завалів, прибрали відходи, які загрожували поширенням тифу. До цих робіт залучили і членів міської єврейської громади. Відмова від робіт загрожувала тримісячним ув’язненням та безоплатними примусовими роботами. До подібних робіт залучали представників різних категорій мешканців, не обминаючи навіть заможні верстви, зокрема домовласників. Більшість населення у той період знаходилася за межею бідності, їх головною турботою було, передусім пошук і отримання заробітку, спроможного хоч на мінімальному рівні задовольнити потреби їх родин.

7 серпня 1970 року в газеті «Прапор Жовтня» вийшов останній матеріал із серії з 16 статей «Знайомтесь з рідним містом». Видання знайомило читачів з вулицями та майданами Старого міста Кам’янця-Подільського. Серед них: Старопоштовий спуск, Кузнечна вулиця, Музейна вулиця, Старий бульвар, Вулиця Карла Маркса, Вулиця Кірова, Центральна площа, вулиця Бебеля, Радянська площа, вулиця Свердлова, Госпітальна вулиця, вулиця Рози Люксембург та інші. На початку 1970-х років С.К.Шкурко задумав розширити серію газетних статей про вулиці і видати книгу нарисів про історичне минуле вулиць Кам’янця-Подільського. На жаль плани про видання книги нарисів у видавництві «Будівельник», чи у львівському «Каменярі», так і залишилися в задумах.

У 2010 році 7 серпня було прийняте рішення поповнити колекцію Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. Новим експонатом став язичницький ідол, якого знайдено в лісі біля села Пижівка Новоушицького району. До слова, місце його знаходження було нанесене на карту ще на самому початку 20 століття відомим подільським краєзнавцем Юхимом Сіцінським. Поруч зі святинею немає ні культових поховань, ні слідів капища. Проте ідол пошкоджений. Науковці припускають, що ідол постраждав від рук варварів десь 70 років тому: йому відбили голову. Можливо, варвари мали намір використати святиню в якості будівельного матеріалу, або ж він правив за межовий знак земельних володінь. Пижівський ідол має висоту три з половиною метри, ширина каменю, з якого його витесано – 40 сантиметрів, товщина – 25.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую