Цей день в історії Хмельниччини: 22 вересня

22 вересня 1699 року турецький комендант Кам’янця-Подільського Кахриман-паша передав місто польським комісарам. Цим самим завершилося 27-річне володіння турків (з 1672 року) як містом над Смотричем, так і Поділлям. На честь цієї події було викарбувано медаль із портретом Августа II Фридерика, який тоді був польським королем. Кам'янець повернувся до Речі Посполитої за умовами Карловицького миру. Місто знову стало столицею Подільського воєводства у складі Корони Королівства Польського.

Легенди розповідають, що покидаючи Кам’янець турки все своє добро (золото, срібло та інші коштовності) завантажили у ридвани та вози. Зібралося більше 100 возів. Їхали вони через Замковий міст, а в одній із карет раптом відвалилося колесо, річка була глибокою і саме під мостом був вир. Тож впала та карета у вируючий Смотрич. Турки не змогли її витягти, так і зосталась вона з діамантами, золотими прикрасами у річці…

Хоч легенди свідчать, що турки поспішно залишали Кам’янець, проте, як зазначає науковець Ігор Старенький, історичні факти засвідчують, що все відбувалося навпаки. Польські історики Рената Круль-Мазур та Даріуш Колодзейчик зазначали, що церемонія передачі міста мала відбутися 15 травня, але її здійснили лише 22 вересня 1699 року. Тобто поспішності в діях турків не було. Коли об’єднані війська держав коаліції «Священна ліга» завдали важких ударів по турецькому війську в різних містах (особливо яскравою була перемога під Азовом), туркам довелося залишити Кам’янець. Відповідно до Карловицької угоди, Поділля знову відходило до Речі Посполитої, яка була членом антитурецької коаліції.

«…Турки майже 3 місяці з міста відступали по Карловицькій угоді 1699 року, ніхто за турками не гнався, їм навіть вози польська адміністрація давала, щоб турки скоріше з Кам’янця пішли з усім своїм скарбом», - так описують тодішні події польські дослідники.

Мінарет, який залишився після панування турків в Кам'янці-Подільському. Костел святих Петра і Павла. Фото: risu.org.ua

22 вересня 1937 року створена Кам'янець-Подільська область із центром у Кам'янецьПодільському. При цьому ліквідовано прикордонні округи, утворено 36 районів, три міста (Кам'янець-Подільський, Проскурів, Шепетівка) отримали статус міст обласного підпорядкування. . Утворення нової області збіглося з репресіями радянської тоталітарної системи. За вересень-грудень в області за сфабрикованими НКВС справами заарештовано як «ворогів народу» понад 2 тисячі безневинних подолян. Репресивні акції проти населення Хмельниччини мали певну особливість в порівнянні з іншими регіонами країни. Вони, як правило, проводились під гаслами «чистки прикордонної смуги», оскільки у той час область була прикордонною. Всього за роки «сталінських репресій» лише в Проскурові було розстріляно понад 12 тисяч проскурівчан та мешканців Проскурівського округу. За рішенням міської ради було закрито собор Різдва Богородиці.

У роки нацистської окупації територію області ввели до складу райхскомісаріату Україна, його Генеральної округи Волинь-Поділля, яка виникла на базі кількох довоєнних українських областей і частини Білорусі.

1941 року центр області перенести з Кам’янця-Подільского до Проскурова, який був більш населеним, зберігши за областю первісну назву — Кам’янець-Подільська. А вже в січні 1954 року область перейменували, назвавши Хмельницькою, а місто Проскурів змінило назву на Хмельницький.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

22 вересня 2011 року в Хмельницькому відкрили монумент «Віри. Надії. Любові», авторам якої є скульптори Микола та Богдан Мазури. Відкриттю ж споруди передувала святкова кавалькада, в якій взяли участь представники усіх районів області та міст обласного підпорядкування. Заходи відбулися з нагоди 74 річниці створення області.

Процес встановлення монумента «Віра. Надія. Любов», авторам якої стали скульптори Микола та Богдан Мазури. Фото: з архіву