Закон «про п'ять колосків» та Пижівський ідол - 7 серпня в історії

У 2010 році 7 серпня було прийняте рішення поповнити колекцію Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. Новим експонатом став язичницький ідол, якого знайдено в лісі біля села Пижівка Новоушицького району. До слова, місце його знаходження було нанесене на карту ще на самому початку 20 століття відомим подільським краєзнавцем Юхимом Сіцінським. Поруч з ним не було ні культових поховань, ні слідів капища. А ще ідол був пошкоджений. Науковці припускають, що він постраждав від людських рук десь у ХХ столітті: йому відбили голову. Можливо, мали намір використати в якості будівельного матеріалу, або ж він правив за межовий знак земельних володінь. Пижівський ідол має висоту три з половиною метри, ширина каменю, з якого його витесано – 40 сантиметрів, товщина – 25.

Свого часу завідувач сектору музею старожитностей Кам'янець-подільського державного історичного музею-запоідника, науковий співробітник археологічної служби Петро Болтанюк розповідав про цього ідола, що науковці гадають, що це богиня Рожениця. На камені добре видно два викарбувані ромби: як богиня-мати і богиня-донька. Є щось схоже на зображення грудей та жіночого лона. Півколо нагадує про давній звичай: коли жінки молилися богам, вони ламали браслети, відкриваючи своєрідні ворота між всесильними та людиною.

Півкола нагадують про давній звичай: коли жінки молилися богам - вони ламали браслети.

Цей день в історії Хмельниччини

7 серпня (25 липня за старим стилем) 1912 року на 71-му році життя перестало битись серце видатного хірурга Едмунда Федоровича Фаренгольца. Фаренгольц організував роботу хірургічного відділення Кам’янецької лікарні за методом Лістера, використовуючи його при операціях на органах черевної порожнини. Він на практиці довів, що застосування карболової кислоти “дає нам право та сміливість проникати в найтаємніші порожнини людини, розтинати живіт, оглядати та обмацувати всіляке патологічне утворення, вилущувати його, обмивати та обчищати все величезне поле операції, а потім зашивати страшну рану з майже повною впевненістю в сприятливому наслідку операції”. Ці слова взяті з статті Фаренгольца, яку він опублікував у 1880 році в всеросійській газеті “Врач” під назвою “Из Каменецкой больницы”. У ній він ділився клінічним досвідом використання нового методу антисептики, пропагував запровадження “протигнильного лікування у повітових і міських лікарнях”.

Незабаром, завдяки впровадженню протигнильного лікування ран лістерівським методом в глибокій провінції, ім’я скромного хірурга Кам’янецької лікарні стало відоме у всій Російській імперії та за кордоном. Фактично, Фаренгольц став чи не першим лікарем, що сприяв впровадженню антисептики в Україні у 80-х роках ХІХ століття.

Проте, як часто буває, державні мужі не лише не підтримували талановитих діячів, а й інколи придушували їх ініціативи, які йшли у розріз з їхньою ідеологією. Так сталось й з Фаренгольцем. Едмунд Федорович засуджував низькопоклонство перед закордонною наукою вищих чинів імперії, що витрачали великі кошти на лікування у іноземних фахівців, забуваючи про розвиток вітчизняної медицини. Хірург бачив катастрофічний санітарно-гігієнічний стан у містах і селах губернії та гостро критикував бездіяльність у цьому напрямку місцевих владних органів. Такі прогресивні виступи Е.Фаренгольца викликали незадоволення губернської адміністрації. У 1884 році лікаря звинуватили в “неохайному веденні лікарської справи та слабкому збереженні матеріальних інтересів казни” та змусили подати у відставку.

Сходи Фаренгольца У Кам'янці-Подільському на поштовій картці початку ХХ століття.

Але, талановитий хірург не залишився без роботи. Він очолив приватну лікарню та одночасно влаштувався лікарем у духовному жіночому училищі. У 1884 році спільно з кам’янецьким лікарем та істориком Йосипом Ролле Фаренгольц взяв активну участь в організації та будівництві безкоштовної лікарні для бідних, де до 1910 року проводив консультативні прийоми з хірургії та амбулаторні операції. До того ж, з 1895 року і до кінця свого життя Фаренгольц завідував Кам’янець-Подільським дитячим притулком.

7 серпня у 1919 році начальник міської міліції Кам'янця-Подільського направив майже сотню людей в розпорядження начальника залізничної станції, аби вони попрацювали над розчисткою станційних завалів, прибрали відходи, які загрожували поширенням тифу. До цих робіт залучили і членів міської єврейської громади. Відмова від робіт загрожувала тримісячним ув’язненням та безоплатними примусовими роботами. До подібних робіт залучали представників різних категорій мешканців, не обминаючи навіть заможні верстви, зокрема домовласників. Більшість населення у той період знаходилася за межею бідності, їх головною турботою було, передусім пошук і отримання заробітку, спроможного хоч на мінімальному рівні задовольнити потреби їх родин.

Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні

• 1932 рік - Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів СРСР прийняли закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності», відповідно до якого розкрадання колгоспного майна каралося позбавленням волі на строк понад 10 років або розстрілом. Власноруч написаний Йосифом Сталіним на хвилі боротьби з крадіжками «кооперативного і колгоспного майна», що нібито спричинили «хлібозаготівельну кризу», цей законодавчий акт в народі зажив сумної слави закону «про п'ять колосків».
• 1964 рік - Конгрес США ухвалив Тонкінську резолюцію, що надавала президенту Ліндону Джонсону широкі повноваження у застосуванні військової сили для припинення постійних нападів північно-в'єтнамських загонів на американські війська в Індокитаї. Резолюція, котра фактично означала оголошення війни Північному В'єтнаму, була підтримана Палатою представників голосами 414-0 і Сенатом — 88-2. Її дію було припинено 13 січня 1971 року.

Цього дня народилися

• 1819 рік - Пантелеймон Олександрович Куліш, український письменник, історик, мовознавець; автор першої фонетичної абетки для української мови, що лежить в основі сучасного українського правопису.
• 1876 рік  - рік Мата Харі (Маргарета Геєртруда Целле), голландська танцівниця, розстріляна у роки Першої світової війни за звинуваченням у зраді Франції і шпигунстві на користь Німеччини.