Сторінками історії: військова юнацька школа на Поділлі

У 1919 році в Кам’янці-Подільському була заснована не лише гардемаринська школа, про яку сайт «Є» вже розповідав, але і діяв ще один військовий навчальний заклад – юнацька школа.

У найскладніший період Української революції 1917-1921 років виникла гостра потреба підготовки військових кадрів для армії УНР. Наприкінці 1918 року Директорія УНР з метою формування власного старшинського корпусу вирішила створити військові юнацькі школи.

Одну з таких шкіл за наказом Головного отамана Симона Петлюри від 5 січня 1919 року створили у Житомирі. Другий абзац наказу окреслював ідейну мету створення школи – «для виховання дійсних борців за кращу долю України». Також було визначено її склад і принципи навчання: «Школу розраховано на 4 піших сотні, кулеметний вишкіл й відділ скорострільних механічних рушниць. Кінний вишкіл…, гарматний вишкіл та вишколи мінометний, бомбометний та зв’язку...». Начальником школи призначили полковника Всеволода Петріва.

Була затверджена уніформа Житомирської юнацької школи, одним з атрибутів якої стала сталева каска французького зразка з намальованим тризубом і літерами «Ж.Ю.Ш». Зазначимо, що інші частини Армії УНР сталевих касок майже не носили.

За перші тижні існування школи до неї прийняли 311 хлопців, які 14 лютого почали навчання. Але вже наприкінці лютого 1919 року до Житомира наблизився ворог, і 1 березня від Головного отамана Симона Петлюри прийшов наказ – всіх боєздатних виставити на фронт, а майно та небоєздатних – евакуювати до Рівного. У цьому місті школа розмістилася в приміщенні жіночої гімназії, де повернулася до навчання, але вже за кілька днів мусила виступити на фронт під Клевань. З боями школа перейшла у Дубне, потім – до Крем’янця та Ланівців. Тут 2 червня начальника школи В. Петріва призначили командувачем Волинської групи Дієвої армії УНР, а школу очолив інспектор класів полковник Павло Вержбицький.

Наприкінці червня 1919 року Житомирська школа прибула до Проскурова (нині – Хмельницький). Розмістилась вона у місцевому готелі «Сан-Ремо» та одразу почала набір юнаків, про що дали оголошення у місцевій пресі та газеті «Стрілецька Думка». З оголошення видно, що школа не планувала тривалого перебування у Проскурові. І дійсно, вже 6 липня вона передислокувалась до Смотрича, де продовжила навчання та набір юнаків. До речі, серед зарахованих до школи у цей час був бунчужний 3-го Гайдамацького полку Володимир Сосюра – у майбутньому видатний поет.

Оголошення про набір до Житомирської юнацької школи у Проскурові, газета «Стрілецька Думка», 1 липня 1919 року

Наприкінці липня 1919 року школу відправили до Кам’янця-Подільського, де близько 350 юнаків продовжили військову науку. Артилерійський та інженерний відділи розмістились в архієрейських казармах в Старому місті, а піхотинці й кіннотники – у приміщенні чоловічої духовної школи на Польських фільварках. Лекторами школи стали 4 генерали й 6 офіцерів генштабу армії УНР.

8 серпня 1919 року Житомирська юнацька школа була перейменована на Спільну військову школу, а з 15 серпня розпочатий прийом на молодший курс. Юнаками ставали випускники подільських гімназій і семінарій, а також молоді вояки, що мали закінчену початкову освіту. Набір проводили безпосередньо у Кам’янці, а також через представників школи у найбільших містах Поділля – Вінниці та Проскурові. До середини вересня число юнаків сягнуло майже восьми сотень.

Начальник Житомирської юнацької школи полковник П. Вербжицький перед строєм юнаків у Кам'янці-Подільському, 31 липня 1919 року. Фрагмент фото з фондів Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника

Стале навчання нарешті дало результат – 5 листопада 1919 року відбувся перший випуск школи, з нагоди якого у кам’янецькому міському театрі влаштували урочистості. Армія УНР отримала поповнення у 163 хорунжих, більшість з яких відправилась до своїх частин, а інші були об’єднані у старшинську сотню при військовій школі.

Надалі 18 листопада 1919 року школа на чолі з полковником П. Вержбицьким відбула до Проскурова, а за два дні – в район станції Деражня, на фронт проти білогвардійців Добровольчої армії. На цьому навчання закінчилось – школа, як «юнацький курінь», стала повноцінною бойовою одиницею української армії…