Сторінками газет минулого

На початку ХХ століття подільські газети повідомляли про надзвичайне захоплення подолянами різними судочинними справами.

МАНІЯ ДО СУДОЧИНСТВА

На початку ХХ століття подільські газети повідомляли про надзвичайне захоплення подолянами різними судочинними справами. Судилися з будь-якого приводу буквально всі – від селян до купців. Ось що повідомляла 8 листопада газета “Подолия” у статті “Сутяжничество в наших селах”:
“Сутяжничество – большое зло в деревне. Для крестьянина судиться – это все равно, что пережить пожар или устроить с обычными выпивками свадьбу дочери. Надо отправиться в город, найти адвоката, заплатить ему, хотя дело иногда выеденного яйца не стоит, переговорить со свидетелями, и после надлежащего угощения, унижаться перед теми же свидетелями. О нравственных терзаниях и говорить нечего. А раз крестьянин начал дело, на полдороге не покончит, пока не изведет последнего гроша. До того разыгрываются страсти сутяжничества. И тем не менее, чтобы решить случающиеся недоразумения между односельчанами миром, по принципу взаимной уступчивости. Так нет: сейчас же в волость, потом к мировому судье, а дальше в уезд...”.

НАШЕСТЯ МИШЕЙ
Восени 1914 року, коли країни Європи, в тому числі й західні українські землі, охопила Перша світова війна, на Волині села та міста зіткнулись ще з однією бідою – небувалим нашестям мишей. У листопаді 1914 ро-
ку газета “Экономическая жизнь Подолии” писала наступне:
“Современная злоба сельскохозяйственной жизни Волыни – нашествие мышей. За последнее время почти ежедневно из разных уездов губернии получаются сообщения о нашествии этих “вредителей”. Крестьяне рассказывают, что по полям бродят стаи собак, выгребая из нор целые мышиные гнезда. Земская власть в данное время занята изысканиями средств для борьбы с “мышиной напастью”.

В УКРАЇНІ – ЛИШЕ УКРАЇНСЬКІ ГРОШІ
В роки становлення Української Народної Республіки влада надзвичайно піклувалась тим, аби на українській території в обігу були українські гроші. Всіх, хто віддавав перевагу іноземній валюті – штрафували. Приклад тому – повідомлення газети “Громадське слово” від 2 листопада 1920 року:
“Постанова українського коменданта. Затримано мешканця міста Проскурова Хаїма Наумовича Фукмана за те, що бійцям з Української армії з крамниці продав 2 булки за німецькі марки. А коли вони давали гривні, він взяв їх і порвав, сказавши, що “це не гроші”. Арештований оштрафований на 5 тисяч карбованців”.