Службовий роман по-сучасному

 Наш час», який демонструватиметься в кінотеатрі «Планета». Продюсерами  та співавторами сценарію стали «мешканці 95 кварталу» Володимир Зеленський, Борис Шефір та Сергій Шефір. У головних ролях:  Володимир Зеленський (Анатолій Новосельцев), Світлана Ходченкова (Людмила Калугіна), Марат Башаров
(Юрій Самохвалов), Анастасія Заворотнюк (Ольга Рижова), а ще – Іван  Охлобистін у ролі тренера, завдяки якому Мимра починає змінюватися, Павло Воля у ролі секретаря Калугіної Владика… Тепер Людмила Калугіна – акула бізнесу, господиня рейтингового агентства. Анатолій Новосельцев – фінансовий аналітик, фанатичний байкер і батько двох дітей. І жити б їм: їй – у боротьбі з конкурентами, йому – клацаючи по калькулятору, якби не службовий роман...

Володимир  Зеленський: «Від Калугіної я вийшов у синцях»

«Якось зі Світланою Ходченковою ми так захопилися, що я пішов зі знімального майданчика в синцях. Працювали над сценою, коли Новосельцев та Калугіна сваряться в офісі. Ми зі Світланою зробили все, що необхідно:  покидали одне одному в фізіономії папери, якийсь дріб’язок… чекаємо команди «Стоп». Але режисер замислився, камера продовжує працювати – і ми, як професіонали, граємо далі, поступово знищуючи предмети, що оточували нас, і не розуміємо, чому зйомку не зупиняють. У якийсь момент я помітив переляк в очах Світлани, мені й самому стало страшно. Тоді я гукнув: «Стоп!» У цій сцені постраждали посуд, телефони, ноутбуки, навіть  відра для сміття. А також моє обличчя. Ми розбили все вщент!».

Світлана  Ходченкова:  «Я ридала перед Новосельцевим по-справжньому»
«Мене не одразу затвердили на роль Людмили Прокопівни. Сказали, що Калугіна повинна бути старшою. Але не минуло й місяця, як мені зателефонували: «Ти затверджена».
Найважчими для мене стали зйомки на канатній дорозі в Туреччині. Ми знаходилися у вагончику на висоті 20-поверхового будинку. А я страшенно боюся висоти. Моя героїня плаче, розмовляючи з Новосельцевим у виконанні Володимира Зеленського. Так от, від страху я ридала по-справжньому».

Марат  Башаров:  «У морі купався лише в косинці»
«Я був щасливий, коли мене запросили у фільм «Службовий роман. Наш час». Ми з режисером Саріком Андреасяном відразу вирішили, що мій Самохвалов не буде схожий на героя Олега Басилашвілі, тому в нього довге волосся. Якщо чесно, раніше я вже пропонував режисерам інших проектів щось подібне: щоб мій герой, як у рекламі шампуню, хитнув головою – і волосся розліталося ефектною хвилею. Але режисери відмовлялися... І тільки Сарік зрозумів мій задум і погодився. Мені наростили шевелюру в салоні краси: до коренів волосся приклеїли довгі пасма. І я ходив так, доки тривали зйомки, і на майданчику, і в житті. У Туреччині, де ми теж знімали, я страшенно страждав від спеки: цілий день під сонцем з довгим волоссям... У морі купався тільки в бейсболці або в косинці, щоб, не дай Бог, не намочити голову».

Алісу  Фрейндліх  позбавили нагороди за «Службовий роман»
У 1977 році на екрани Радянського Союзу вийшов фільм «Службовий роман», який зробив акторів, які знімалися в ньому, народними героями і побив рекорди вітчизняного кінопрокату. Ельдар Рязанов отримав за фільм Державну премію, і взагалі були нагороджені всі актори. Крім Фрейндліх. Досі вона не знає, чому її обійшли, якщо вона грала головну роль?
…Часто між акторами, які грають закоханих у кіно, спалахують почуття і в реальному житті. Але у Фрейндліх і М’ягкова цього не сталося.
Річ у тім, що, веселий і товариський на екрані, у житті М’ягков украй сором'язлива людина. За свідченнями колег, відігравши дубль, він йшов з майданчика, не обмовившись ні з ким ні словом. Так що деякі актори, які  грали у фільмі, з ним навіть не познайомилися.
Проте, це єдиний партнер Фрей­ндліх, який проігнорував її жіночий магнетизм. Адже в житті актриса зовсім не була такою мимрою, як її героїня, і від браку уваги з боку чоловіків не страждала.
В театрі імені Ленради вона закохалася в художнього керів­ника театру Ігора Владімірова. Вони одружилися, народилася донька Варвара. Проте, згодом їхні стосунки зіпсувалися насті­льки, що свідком скандалів став весь театр. Вони сварилися, обзивали одне одного. «Я називала його псом! – розповідає актриса. – Тому що він у той час перетворив театр у свій маленький бордель, залицявся до актрис, яких брав у трупу. Тоді я вирішила дати і собі волю».
Фрейндліх завела роман з молодим актором Михайлом Боярським, за що той  поплатився роботою в театрі – Владіміров його вигнав. Але сім'ю від розлучення це не врятувало.
Наступний чоловік актриси не змусив чекати на себе. Вони одружилися з актором Юрієм Солов'єм. Донька, правда, погано пережила розлучення батьків, нового «тата» не прийняла, так що цей шлюб довго не протягнув.
Юрій виїхав до Німеччини, а Фрейндліх залишилася.
Після цього актриса зосередилася на житті своєї дочки, яка нещодавно стала вдовою, – її чоловік Сергій Тарасов загинув у «Невському експресі», залишивши двох сиріт.
А в цілому Аліса Брунівна – звичайна російська жінка. За словами колег, їй властиво присмачити свою промову міцненькою лайкою, вона може випити горілки, і як будь-яка жінка, любить елегантно одягатися і фарбуватися. «Я й досі подобаюся чоловікам!, – з гордістю каже актриса, якій у  грудні минулого року виповнилося 76 років. – У мене завжди були шанувальники, і я цьому рада. Це допомагає залишатися у формі».

Андрій  М’ягков:  «Я злидарюю, як і більшість колишніх акторів»
Цікаво, що він навіть і не думав про акторську кар’єру, і після хіміко-технологічного інституту пішов працювати за спеціальністю. Проте через кілька років заради інтересу пішов на курси талановитої молоді при школі-студії МХАТ, і в результаті його прийняли туди на навчання. Мало хто знає, що актор пробувався на роль Нестора Петровича у «Великій перерві», але в результаті затвердили Михайла Кононова.
…Проте народним улю­бленцем М’ягков все-таки став, коли в 1975 році вийшов фільм «Іронія долі, або З легкою парою». Спочатку від фантастичного успіху картини актор був у захваті, але пізніше шкодував не раз.
«Ця роль закріпила за мною імідж алкоголіка, – каже М’ягков. – Досі, куди б ми не приїхали на гастролі, побачивши мене, люди починають штовхати один одного ліктями: дивись, мовляв, алкоголік приїхав. Пропонують випити. Спочатку я просто не знав, куди подітися, потім звик. Але лазню з тих пір терпіти не можу, і Новий рік зустрічаю тільки вдома.
А от образ Новосельцева – один з найулюбленіших ролей М’ягкова. На жаль, на цьому свято життя закінчилося...
Настали 90-ті роки, і актор, який увійшов у пам'ять глядачів як Женя Лукашин з «Іронії долі» і Новосельцев зі «Службового роману», жодного разу не дозволив собі знятися в серіалі чи в низькопробному кіно, а тому бідує і до недавнього часу рятувався тільки грою в театрі. Навіть на 70-літній ювілей він, не маючи змоги гідно відсвяткувати його, відмовився від публічних вшанувань і відзначить день народження разом із дружиною, актрисою Анастасією Вознесенською, з якою вони вже 40 років разом, на дачі.
На жаль, зараз актор нездоровий. У грудні 2009 року, після важкої операції зі зміни серцевих клапанів, він переніс повторну операцію на серці та хірургічне втручання з приводу з видалення тромбу із сонної артерії.
Згадувати про свою колишню популярність, як це роблять його колеги, Андрій М’ягков не любить. Вважає, що її ніколи й не було. «Божевільної глядацької любові я ніколи не відчував, – каже актор. – У мене не було прихильниць-міль­-йонерок, які дарували б мені яхти і дорогі автомобілі. Я, як більшість наших акторів, жебракував. Мої зарплати завжди були мізерними. Так що я, наприклад, спокійно користуюся метрополітеном. Принаймні, мене ніколи не впізнавали. Хоча ні, одного разу було. Якийсь п'яничка стояв-стояв поруч, потім каже: «Мужик, десь я тебе бачив».