ye-logo.v1.2

Ексклюзивний одяг із пакетів для сміття

Культура 27123
Фото: Фото з архіву екологічного гуртка «Габіч».

Вечірні та весільні сукні, смокінги, карнавальні костюми та аксесуари – якщо є клейонка для меджибізьких ентузіастів немає нічого неможливого

Шість років тому вчитель хімії та біології Меджибізької загальноосвітньої школи Лілія Слободян вирішила урізноманітнити дозвілля свої вихованців вельми неординарним способом, і заснувала екологічний гурток «Габіч». Так з’явилося на світ перше вбрання, оздоблене природними матеріалами: листям, шишками, гілочками і квітами – з того, що без потреби валяється майже під ногами. Та особливу увагу педагог із юними модельєрами приділили целофану. Порівняно недорога сировина для пошиття ексклюзивного вбрання, що має безліч відтінків та кольорів, не мнеться та продається у будь-якому магазині, має лише один недолік – парить у спеку. «Шити з тканини – можуть всі, це дуже просто, – каже Лілія Анатоліївна, – а ось створювати одяг з пакетів для сміття, обгорток від квітів, мішків, касетної плівки та очерету, – цікаво і захоплююче».
Без ексклюзивного дефіле меджибізьких школярів у Летичівському районі не обходиться майже жоден захід. І ще ніколи діти не виходили на сцену чи імпровізований подіум у тому ж вбранні, що й минулого разу. Батьки, учні та педагоги завжди розробляють нові целофанові образи. Хоча дуже часто у хід іде навіть макулатура! Так, Дарина Романець, озброївшись прочитаними газетами, праскою та клеєм, створила не лише плісировану багатошарову сукню, підперезану товстелезним картонним паском, але й – капелюшка до неї.
За словами Лілії Анатоліївни головна заслуга популярності їхнього дітища – клопітка робота батьків. Останні ж кивають на педагога. Мовляв, куди ми без вас?!
За кілька років з легкої руки директора школи Зінаїди Пупиш гурток меджибізьких дизайнерів перетворився на театральну студію.
«Я працюю над сценарієм і підбираю музику, – розповідає Лілія Анатоліївна, – хореограф Людмила Белєуш займається постановкою танцю, допомагає «відточити» кожен образ. Наймолодшим школярам вбрання шиють батьки. А старшокласниці роблять це самостійно, ще й іншим дітям допомагають. Так звичайне дефіле перетворюється на театралізоване дійство. Ніхто точно не знає, хто в якому вбранні з’явиться на сцені, адже репетиції у нас проходять у повсякденному одязі».
«Середньовічну сукню для своєї доньки я шила з флізелину для квітів, дивлячись на маленьку статуетку того часу», – ділиться секретом мама п’ятикласниці Тетяна Нігрей.
А ось Валентина Лук’янець, кравець за фахом, котра разом з іще одною мамою – Іриною Болдіною шили костюми не лише своїм, але й «чужим» дітям, розповідає, що насправді тут немає нічого складного: «Пакети для сміття (десь три рулони на одну пишну сукню), голка з ниткою, скотч, степлер, дріт, трохи фантазії і величезне бажання зробити дітям свято – і все вийде якнайкраще».
Багатодітна мама Галина Петрушенко своїм трьом дівчаткам костюми шила з тиждень. «Працювали усією сім’єю, – пригадує пані Галина. – Ми довго думали над тим, як зробити, аби сукня старшої доньки – Аліни була дуже пишною і не втрачала форми. Аж доки чоловікові на очі не потрапив спортивний обруч, якого, зазвичай, крутять на талії. Сергій придумав, як саме зафіксувати його дротом і справу було зроблено. Середня донька – Каріна була трояндою, а молодша – Мальвіна, якій тоді ще не виповнилося і двох років – нареченою».
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую