“Завжди знаходжуся у творчому пошуку”, - каже майстриня Людмила Данько

Річ у тім, що жінка все, за що б не бралася, робить з любов’ю та натхненням. Тому її вироби милують око та викликають чимало позитивних емоцій, і прикрашають оселі не тільки українців, але й колекціонерів оригінальних речей за кордоном.
Картини зі шкіри прикрашають інтер’єр піцерії в Чикаго
“Я намагаюся дати друге життя старим речам. Мені інколи здається, що вони живі, і дуже шкода їх викидати на смітник, - розповідає пані Людмила. - Тому й вигадую різні дрібнички, де використовую усі підручні матеріали. Працюю за настроєм, бо творчість має бути вільною, а не вимушеною”.
Спочатку Людмила виготовляла вироби для себе та друзів. З часом їх почали замовляти знайомі друзів, і пішло-поїхало. Кожен приводив за собою нових поціновувачів виробів ручної роботи. З часом експонатів накопичилося стільки, що у 2006 році в Нетішині пройшла перша персональна виставка майстрині, де було представлено понад 60 різнопланових робіт.
Першою технікою, якою оволоділа Людмила, була вишивка та вибивка. Майструвала дитячі подушечки на замовлення, килимки для кухні та ванної кімнати, згодом спробувала виготовляти покривала та ковдри з клаптиків. Долучила вишивку з бісеру. Вишиті бісером оригінальні браслети впізнають шанувальники її виробів. Їх залюбки носять модниці Нетішина та Рівного, навіть замовляють через Інтернет, де Людмила має свою мистецьку сторінку.
Йшов час. Людмила почала самотужки опановувати техніку обробки та виготовлення виробів зі шкіри: картин та різноманітних жіночих прикрас. Хоча працювати зі шкірою надзвичайно важко, проте вона підкорилася умілим рукам майстрині, яка не прогадала, обравши цей вид мистецтва. Нині дві картини прикрашають інтер’єр піцерії у далекому Чикаго, деякі знаходяться у приватних колекціях в Польщі, Росії, країнах Прибалтики, Чехії, Англії, Італії та багатьох інших, не кажучи вже про терена нашої держави.
“Ріпка” з солоного тіста припала до душі туркам
Згодом і цього всього, що вміє Людмила Данько, виявилося недостатньо. І вона загорілася ідеєю працювати з солоним тістом. В умілих руках тісто почало перетворюватися на чудернацькі картини, ідеї яких мисткиня черпала з життя. Зокрема, з-під її рук “народився” другий склад “Віа Гри”, щирі усмішки викликають взяті з життя дивна парочка, де дружина значно вища за чоловіка, та молодик, котрий не може вибрати одну з двох дівчат, аби нарешті одружитися, весільні та компанійські мотиви тощо. Картини знайшли свою нішу серед шанувальників по всій Україні, чимало їх у рівненських колекціонерів, а робота за мотивами казки “Ріпка” навіть помандрувала до Туреччини.
Та й це не заспокоїло пані Людмилу. І вона опанувала нову техніку — вироби з полімерної глини. Та виготовляє вона з неї не прикраси, як це стало нині модним, а ляльки. Великим попитом користуються мініатюрні ляльки наречених та в національних українських костюмах. До того ж, кожна наступна лялька несхожа на попередню, бо має своє обличчя та виражену індивідуальність. Тому ви нізащо не придбаєте таку ж саму ляльку, яку бачили у знайомих, бо вона відрізнятиметься обов'язково.
Людмила Миколаївна завжди у творчому пошуку. Цьогоріч вона вирішила зайнятися плетінням іграшок за допомогою гачка. Каже, що на це надихнули її маленькі племінники, яким вона дарує свої вироби. А ще у неї та у мами назбиралося чимало ниток, які просто просилися в руки.
У неї в голові роїться чимало ідей, однак не вистачає часу для їх втілення. Проте, за будь-якої вільної хвилинки, майстриня бере до рук матеріали та починає творити оригінальні речі.
Мріє пані Людмила про старовинне гончарне коло, аби виготовляти різноманітні вироби з глини та відчувати дух старовини. Хто зна, можливо незабаром ми матимемо змогу купувати авторські гончарні вироби від Людмили Данько.