ye-logo.v1.2
6 Грудня, 2019

Теленько «набрався» на Банковій сльозогінного газу, Чекман на столичному Євромайдані – гордості від сили людей

Наталя Сідова, Алла СОБКО Євромайдан 3383
Дмитра Скрипника та з архіву редакції
Фото: Дмитра Скрипника та з архіву редакції

Кореспонденти «Проскурівського телеграфу» розпитали подолян, які їздили на київський Майдан про їхні враження та висновки після побачених подій

 Богдан Міхняк, депутат Хмельницької міської ради:
«Мені боляче від того, що діється в країні. На Майдан я поїхав, як громадянин і як батько п’ятьох дітей, який хоче, щоб вони жили у нормальній державі. Бо маю з чим порівняти і знаю рівень життя у Європі. Я свідомо підтримую людей, які вийшли, щоб висловити свій протест несправедливості, насиллю та жорстокості спрямованої на дітей. Адже на місці тих студентів, яких побили, могли бути діти будь-кого з нас. І в цій ситуації мені байдуже до партій, політиків, їхніх заяв чи позиції. Я разом з усіма, хто керується здоровим глуздом, і не підтримую, не поважаю людей, ким би вони не були, які вчинили чи покривають ці провокації»

Інна Проник, керівник прес-служби Хмельницького обласного відділення УМВС:
«Я на майдані майже щодня і як людина, і як представник правоохоронних органів. Уже кілька днів мені дуже складно і важко на душі. Уже вкотре пробую незаангажовано оцінити події останніх дій у Києві, але ... не можу. Тому що можу віднести себе майже до кожної з категорій учасників подій на майдані: я людина, яка прагне жити у Європі, не залишаючи Україну, я мама, дитина якої могла б опинитися в епіцентрі подій на Майдані, я журналіст, якому теж не раз били камеру і давали стусанів тоді, коли намагаєшся показати те, що комусь не до вподоби, і я правоохоронець, тому що, як і 15 років тому (коли вступала на службу), мрію зробити світ кращим і впевнена, що у нас все вийде, але тільки тоді, коли ми будемо разом! Я розумію, що є вчинки, яким немає виправдання, я розумію, що всі ми припускаємося помилок, наслідки яких жахливі, але це все від того, що ми не завжди вміємо слухати і чути один одного. Любі мої українці, страйкарі, міліціонери, мами, студенти, давайте навчимося вирішувати проблеми без застосування сили, давайте подолаємо у своїх серцях агресію, давайте навчимося домовлятися! Заради наших дітей і нашого майбутнього! Для цього потрібен лише один крок, але він має бути назустріч! Хмельничани, давайте зробимо так, щоб в нашому місті та області і надалі мітинги та страйки проходили тільки мирно, адже застосування сили не породжує нічого, крім агресії у відповідь».

Богдан Теленько, головний редактор хмельницької комунальної газети «Проскурів»:
«В Києві був три дні: у п’ятницю, суботу та неділю, так що на власні очі бачив усю динаміку подій й навіть «набрався» сльозогінного газу на Банковій. Складалось враження, що провокація з «Беркутом» готувалась ще у п’ятницю ввечері, але відтермінували її на четверту ранку. Головне, щоб врахували помилки 2004 року й щоб влада не опинилась у руках аферистів. Цій команді є що втрачати, тому вони боротимуться до останнього».

Ігор Мельничук, генеральний директор ДП ДТА «33 канал»:
«Перше, що вразило у Києві, так це сила-силенна людей – більше, ніж півмільйона мітингуючих. Друге, що вийшли вони не на підтримку політичних інтересів, а піднялись на захист друзів, братів, дітей та онуків, яких у суботу зранку, зачищаючи Євромайдан, жорстоко побили «беркутівці». Мітингуючі толерантно ставились до журналістів, виголошуючи: «ми – з вами» й допомагаючи виконувати свою роботу, чого не скажеш про правоохоронців. Міліція не з народом. У них на журналістські посвідчення була зворотна реакція: коли чули слово «преса», починали ще сильніше бити».

Сергій Чекман, підприємець:
«Одна справа сидіти вдома і дивитись на Євромайдан по телевізору й інша – поїхати до Києва й стати безпосереднім учасником цих подій. Події в ніч на тридцяте листопада, коли «беркутівці» застосували силу, стали останньою краплею. Терпець людей увірвався. І хоча у Києві я був лише один день, у неділю, їздив туди разом із десятками інших хмельничан, повернувся сповнений гордістю за силу людей та позитивними враженнями, що ми чогось варті. Словами це важко передати… Шкода лише, що на Майдані немає явного лідера, який би скеровував людей…»

Валентина Мартинчук, куратор Хмельниччини на столичному Євромайдані:
«Я вже десятий день на Майдані в столиці. Стоятиму тут доти, доки не задовольнять вимоги народу, доки вистачить сил. Щоб не соромно потім було дивитись в очі нашим дітям й онукам. Адже якщо не ми, не пересічні українці, то хто ще підніметься на захист інтересів усього народу? Тому і у 2004 році я була тут, у столиці, де творилась історія, і зараз. Але тоді, дев’ять років тому, Майдан був значно спокійніший».

 

 

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую