Чому не працює ливарно-механічний завод у Дунаївцях?

Імпорт зробив нашу державу справжнім наркоманом, і як будь-який наркотик він дає лише тимчасове задоволення, після якого настає критичний момент - знищення українського промислового комплексу.

За даними Держстату, Україна - це єдина держава серед країн СНД, яка за чверть століття не змогла виробляти більше товарів та послуг, ніж при СРСР. Це факт: реальний ВВП країни на січень 2013 становить - 0 %. Показники турбують - що далі? На жаль, за роки незалежності, в Україні так і не сформувалася гідна "еліта", яка змогла б замінити корупційну "рідну сім'ю". Частково прибравши "донецьких", до керма Титаніка вже рвуться нові "любі друзі".
Не хочу бути песимістом, мені, наприклад, дуже хочеться вірити останнім прогнозам нового міністра економіки Павла Шеремети: «через п'ять років зростання економіки буде в середньому 6 % на рік», або «войовниче ставлення чиновників до бізнесу, для нас - велика проблема. Ми будемо це змінювати, обіцяю ...» Невже в нас з'явився черговий шанс змінити життя на краще? Але реальність така: сьогодні населення виживає на тіньових доходах та натуральному господарстві, а рівень розвитку промисловості - найгірший серед країн СНД !
Всю потреба в обладнанні як споживчому (автомобілі, побутова техніка ...), так і промисловому, країна задовольняє за рахунок імпорту ...
Вітчизняний ринок промтоварів вже майже на 70% завойований імпортом з Китаю, Туреччини та інших країн, хоча ще в 2009 році його частка становила 45,3%.

Яскравий тому приклад - Дунаєвецький ливарно -механічний і Нікопольський арматурний заводи, які до недавнього часу покривали 100 % потреб усієї України з виробництва чавунних засувок. Обидва підприємства працювали тільки на українській сировині, це - кокс, чавун, електрика і феросплави, справно платили податки, забезпечували робочі місця. Зараз ці два гіганти стоять. Виною всьому - імпорт аналогічної продукції з Китаю . За якістю «китаєць» лишає бажати кращого, за ціною, при ввезенні, він дешевше, але для кінцевого споживача - навіть дорожчий. Так що ж нам вигідніше? Зберегти і примножити бюджет країни чи платити імпортерам?

За словами директора Дунаєвецького заводу - Віктора Золотько: «Всі наші прохання і заяви обмежити імпорт і ввести спеціальні заходи, вже кілька років лишаються без відповіді. Ми зверталися навіть до Яценюка Арсенія Петровича. Я не можу стверджувати, що зі свого боку, в якості депутата, на той час, він лишив наше питання без уваги. Так, він відповідав на мої листи, але цим все й обмежилося. В мене є декілька папок з бюрократичним листуванням з Міністерством економіки, яке так і не дало ніякого результату. Повне ігнорування і непробивна стіна мовчання з боку влади вже нікого не дивує ... Завод не працює з листопаду минулого року. Близько ста працівників перебувають на біржі праці... Невже державі не потрібен постійний платник податків, який завжди забезпечує робочі місця? Незважаючи на відсутність реакції з боку влади, я не втрачаю надії... У березні в Міністерство економіки було подано чергову заяву «про порушення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну чавунних засувок», тому для заводу нова влада - це остання надія зберегти діюче виробництво і робочі місця. Я впевнений, для нової влади, району, області, країни підтримка заводу обернеться бюджетними надходженнями, зайнятістю населення регіону, стимулюванням суміжних галузей народного господарства, таких як металургія, коксохімія, енергетика», - підкреслив Віктор Євгенович.
На думку адвоката Лариси Жданкіної : «Ситуація з Дунаєвецьким заводом - типовий приклад налагодженого відтоку грошей за кордон та планомірного знищення вітчизняного виробника ... «Золотим правилом» римської системи завжди була теза «шукай, кому це вигідно» У даному випадку довго шукати немає потреби. Існують відомі компанії, які імпортують з Китаю в Україну аналогічну на вигляд, але низьку за якістю продукцію. Якщо не зупинити найближчим часом наплив неякісного імпорту, то з часом вже буде нема кого рятувати... Казати про це в першу чергу має уряд. І не тільки казати, але й виступати з рішучими заходами для захисту внутрішнього ринку».

Поліна СЕМЕНОВА.

Фото автора.