Кримчани шукають кращої долі на Поділлі

В області розквартирували багатодітну, малозабезпечену сімю.

Таїсія Василівна Журавльова 77 років прожила в Криму. У неї козацькі корені. Прадіди були чумаками. Жити на півострові дозволив ще хан. Сьогодні з невеликими пожитками донькою та п’ятьма онуками вона тікає на материк шукати захисту від людяе у зеленому одягу та масках.

«Прокинулась зранку, а тут танки. Я війну пам’ятаю, мені п’ять було. За дітей так злякалась, що аж рука та нога відмовились працювати. Зараз легше, як виїхали звідти. А там думала, німці. Форма, як у фашистської польової жандармерії. У тих жовта була. А в цих трошки відрізняється. І обличчя закриті. Невідомо, що це за люди», - згадує жінка.

За свої переконання та патріотизм у селі вона натерпілась. Бандерівкою та фашисткою охрестили. Навіть руки простягали. Довго не думала. Наполягла, аби вагітна донька з онуками таки поїхали туди, де любити Україну не заборонено, де старшого Михайла після школи не чекатимуть і не битимуть, де відміннику Давиду не занижуватимуть оцінки, де від Лізи не відвертатимуться друзі.
Сім'я вільно спілкується державною мовою. Старші балакають суржиком, а малече щебече майже чистою солов’їною. Дітлахи усі з патріотичною символікою. Її подарували на столичному майдані.

«Мене за синьо-жовту стрічку з прапором Євросоюзу у школі намагались образити. Зривали часто її. Я відбивався. Коли їхали з Криму, я лишив її на пам'ять там, бо через кордон не пустили б» - розповідає Михайло Журавльов.

Давид навчався в українській гімназії. На конкурси і олімпіади їздив. Після нелегітимного референдуму, дванадцятки з щоденника зникли. А вчителі радили забути українську мову, бо тут, на півострові вона вже не знадобиться. Ліза виглядає з автівки, усміхається. Про Крим говорить неохоче і просить обличчя не показувати. Каже, за вибір на користь України з нею перестали розмовляти однокласники.

На восьмому місяці вагітності Віра Журавльова забирає дітей і їде з Криму. Їде, аби не забрали найдорожче. У сільській раді, каже жінка, пригрозили: «Ну що Журавльова? Не прийшла на референдум, то тепер готуйся, у нас вистачить повноважень забрати у тебе твоїх дітей!». Жінка із сльозами на очах розповідає, як душили у селі маму за проукраїнську позицію, як Михайло приходив додому побитий. Поїхали спочатку у столицю. Там їм волонтери допомагали. Тимчасове житло знайшли на Хмельниччині. Звідти до нового житла їх вже везли місцеві автомайданівці. Оселитись сімя хоче у селі. «Там є земля, а земля завжди прогодує. І люди нас не кинули раніше, і зараз не кинуть. Все у нас буде добре», - усміхається кримчанка.
До кінця тижня в області тимчасовий прилисток знайде ще одна родина переселенців.