Гаряча тема:
- Війна
Кримчани шукають кращої долі на Поділлі
В області розквартирували багатодітну, малозабезпечену сімю.
Таїсія Василівна Журавльова 77 років прожила в Криму. У неї козацькі корені. Прадіди були чумаками. Жити на півострові дозволив ще хан. Сьогодні з невеликими пожитками донькою та п’ятьма онуками вона тікає на материк шукати захисту від людяе у зеленому одягу та масках.
«Прокинулась зранку, а тут танки. Я війну пам’ятаю, мені п’ять було. За дітей так злякалась, що аж рука та нога відмовились працювати. Зараз легше, як виїхали звідти. А там думала, німці. Форма, як у фашистської польової жандармерії. У тих жовта була. А в цих трошки відрізняється. І обличчя закриті. Невідомо, що це за люди», - згадує жінка.
За свої переконання та патріотизм у селі вона натерпілась. Бандерівкою та фашисткою охрестили. Навіть руки простягали. Довго не думала. Наполягла, аби вагітна донька з онуками таки поїхали туди, де любити Україну не заборонено, де старшого Михайла після школи не чекатимуть і не битимуть, де відміннику Давиду не занижуватимуть оцінки, де від Лізи не відвертатимуться друзі.
Сім'я вільно спілкується державною мовою. Старші балакають суржиком, а малече щебече майже чистою солов’їною. Дітлахи усі з патріотичною символікою. Її подарували на столичному майдані.
«Мене за синьо-жовту стрічку з прапором Євросоюзу у школі намагались образити. Зривали часто її. Я відбивався. Коли їхали з Криму, я лишив її на пам'ять там, бо через кордон не пустили б» - розповідає Михайло Журавльов.
Давид навчався в українській гімназії. На конкурси і олімпіади їздив. Після нелегітимного референдуму, дванадцятки з щоденника зникли. А вчителі радили забути українську мову, бо тут, на півострові вона вже не знадобиться. Ліза виглядає з автівки, усміхається. Про Крим говорить неохоче і просить обличчя не показувати. Каже, за вибір на користь України з нею перестали розмовляти однокласники.
На восьмому місяці вагітності Віра Журавльова забирає дітей і їде з Криму. Їде, аби не забрали найдорожче. У сільській раді, каже жінка, пригрозили: «Ну що Журавльова? Не прийшла на референдум, то тепер готуйся, у нас вистачить повноважень забрати у тебе твоїх дітей!». Жінка із сльозами на очах розповідає, як душили у селі маму за проукраїнську позицію, як Михайло приходив додому побитий. Поїхали спочатку у столицю. Там їм волонтери допомагали. Тимчасове житло знайшли на Хмельниччині. Звідти до нового житла їх вже везли місцеві автомайданівці. Оселитись сімя хоче у селі. «Там є земля, а земля завжди прогодує. І люди нас не кинули раніше, і зараз не кинуть. Все у нас буде добре», - усміхається кримчанка.
До кінця тижня в області тимчасовий прилисток знайде ще одна родина переселенців.
Устина Ґедзь
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: