Нехай вашу оселю оберігає добрий дух

Слов’яни здавна намагалися захистити себе, свою родину, будинок від злих духів. Для цього використовували різноманітні трави, виготовляли талісмани, спеціальні обереги, плели віночки, шукали підкови на щастя. Та й нині більшість з нас вірять у добру силу оберегу чи талісмана. Хмельничанка Тетяна Молокова разом з донькою Оксаною вже дванадцять років виготовляють українські обереги. 
ВІНИК, ДОЩЕЧКА І ЛОЖКА – таким був перший оберіг, виготовлений Оксаною. Наприкінці непростих дев’яностих дівчина закінчила вуз. Дипломований менеджер-економіст ніяк не могла знайти роботу. Якось до рук потрапила цікава книжка. У ній йшлося про обереги давніх слов’ян, описувалося, якими вони були. Дівчина та її мама зацікавилися темою. І навіть спробували виготовити оберіг самостійно.
Перший виріб був досить примітивний: віник, дощечка і ложка. Тепер же виготовляють близько ста різновидів оберегів. Оксані та її мамі довелося перегорнути кипу книжок, вивчити давньослов’янські символи, адже обереги мають нести тільки добро і позитив. І кожне зернятко, кожна стрічечка має символічне значення. У своїх
роботах використовують лише натуральні елементи. «Оберіг» обов’язково має містити якесь плетіння, частіше використовуємо лозу, – розповідає Оксана. – Це означає взаєморозуміння між поколіннями. Додаємо кераміку. З рослинних елементів – перець, квасолю, горіхи, зерно, крупи. Майже в усіх оберегах є соняшник. Адже слов’яни – діти сонця, саме воно було головним оберегом. А соняшник символізує сонце, світло і тепло. Квасоля – символ дружної родини, будиночки – родинне коло, а пташка – його оберіг. Мішок символізує добробут, постоли – сімейну пару, драбина – кар’єрне зростання, віник, перець, мак оберігають від нечисті». Починали з півсклянки квасолі, зараз же потрібно її вже майже мішок. Оксану так захопила тема оберегів, що вона вирішила присвятити цьому життя. Разом з мамою почали продавати свої роботи. Спочатку просто виходили на базар, їздили в інші міста. Бувало, не спали кілька ночей підряд. А нещодавно здійснили свою мрію — разом з кількома іншими майстрами обласного центру відкрили власний магазин. «У нас багато творчих людей, – продовжує Оксана. - І наша «Забавочка» дає їм шанс продати те, що вони виготовили власними руками». Щоправда, поки що магазин майже не приносить прибутків, але це не  зупиняє мисткинь. 

ДОМОВИК САМ ОБИРАЄ СОБІ ОСЕЛЮ ТА МІСЦЕ У ДОМІ

Давні слов’яни вірили, що домовичок керує усіма справами людей: кар’єрою, домашнім затишком, взаємостосунками, добробутом. Наші пращури свято вірили: цей симпатичний дідуган живе у кожній оселі. Про домовиків згадує і література, а у наш час навіть мультик про симпатичного домовичка-Кузю відзняли. І хоч зараз, у час сучасних технологій, віра у домовиків не така сильна, більшість з нас не проти поселити у своїй оселі кумедного чоловічка, який берегтиме спокій у домі й просто покращуватиме настрій. Маленькі, всього кілька сантиметрів на зріст, і великі, у крислатому капелюсі – цих милих створінь у Оксани – сила-силенна. «Розмір домовичка – це вже кому що подобається, – пояснює мисткиня. – Присутність навіть найменшого чоловічка принесе у дім радість і доброту». Домовичку обов’язково потрібно дати ім’я. А місце...  Коли ви принесете його у будинок, одразу зрозумієте, куди посадити. Просто, домовичок сам собі знаходить місце. У Оксани вдома живе домовичок Нафаня. «Він до нас потрапив зовсім випадково, – розповідає жінка. – На одній з виставок, у якій ми брали участь, один чоловік купив цілу партію невеличких домовичків. Ми їх запакували, а коли покупець пішов, побачили, що одного домовичка він загубив. Нам було дуже незручно. Кілька днів чекали, що чоловік повернеться. Домовичка не продавали. Але покупець так і не повернувся, а Нафаня тепер живе у нас. Мабуть, він просто хотів залишитися з нами».