Хмельничани в Європі. Гора Монблан

“Дорога зі швейцарського міста Лозанна в італійський Турин проходить через шматочок Франції, де ми і застрягли. Останній водій залишив нас на виїзді з автобану, де не було безпечного місця для автостопу, через що нам довелося йти пішки сім кілометрів до найближчої заправки, - згадують мандрівники. - Спочатку ми трохи злилися і обурювалися такій ситуації, але коли нашому погляду відкрилися гори, ми переключили нашу увагу на красиві краєвиди. Вже багато місяців ми не бачили сніжних гірських вершин, тому встигли скучити за їхньою недоступною досконалістю”.
Після годинної прогулянки мандрівники побачили знак “Le Mont Blanc 4810m”. Виявилося, що вони опинилися перед найвищою вершиною Альп, що розташовується на кордоні між Францією та Італією. Під горою проходить дуже довгий тунель (його довжина — понад 11 км), який ще не так давно вважався найдовшим у Європі. Використовуючи його, водії економлять від 50 до 100 км дороги. Щоправда, проїзд у ньому платний: понад 40 євро за легковий автомобіль і 100-200 — за вантажну машину чи автобус.

У підніжжя був мороз і вже лежав сніг. Дорога тут красива, гори і льодовики підступають дуже близько.
“Один водій, з яким ми і проїхали тунель, був льотчиком і показував туристам гору Монблан з літака. Розповідав, що коштує це зовсім не дорого, як для європейців — 40 євро з особи. Водій виявився дуже гостинним і навіть запросив нас до себе в гості. Але ми вирішили спробувати все ж у цей день дістатися до Турина, хоча було вже темно і холодно в горах”, - розповідають Аня та Богдан.

І їм пощастило. Зупинилася машина, яка їхала прямо в Турин. Правда, в салоні мандрівники себе відчули як в нічному клубі — гучна музика, дим, пиво. Крім того, водій, якому на вигляд було років 18, їхав швидко, періодично цілуючи свою дівчину, тримаючи в руці сигарету і пляшку, не особливо стежачи за дорогою.

“Це нагадувало ситуацію у Грузії або на Памірі, коли водій може їхати над обривом, розмовляти одночасно по телефону, курячи і п’ючи каву, - кажуть хмельничани. - Ось так пройшов ще один день нашої подорожі, коли, незважаючи на втому, ми побачили снігові вершини і познайомилися з цікавими людьми”.