Гаряча тема:
- Війна
Самостійно навколо світу. Мандрівка в Індію: емоції зашкалюють!
Що подивитися в Індії? Чим країна здивує мандрівника?
Індія — омріяна для багатьох мандрівників країна. Існує навіть стереотип, що побувавши у країні йоги та аюрведи, особливо, поживши у ашрамі, людина досягне духовного просвітлення. Протилежна думка — там страшенно брудно, суцільна антисанітарія та бідність.
Думаю, кожен знайде там те, що шукає, адже що ми хочемо бачити, те і помічаємо. Тому в Індію можна сміливо їхати і за духовністю (тільки не забудьте, що її зерно треба покласти у родючий ґрунт), і за купами сміття. Останнього добра дійсно вистачає, особливо в великих містах у центральній Індії, однак є й досить чисті місцини.
Селище рибалок на узбережжі.
Кабанчик у смітті.
А ще в Індії можна побачити засніжені гірські вершини і затишні бухточки на березі океану, кокосові пальми та хлібні дерева, пильні дороги, заповнені галасливими моторікшами, і спокійних монахів, які годинами медитують...
До вас може підійти коза і поклянчити щось їстівне, а мавпа навіть не буде питати дозволу і просто відбере пакет з бананами у замріяного туриста. За гроші вам тут запропонують благословення псевдо-ченця та справжню марихуану, покатають на слоні та відремонтують ваші непорвані сандалі. А ще більше подарують без грошей: щирі посмішки, бажання допомогти та повагу до “білої” людини... А чого вартий зовнішній вигляд індусів? Яскраві сарі (національний жіночий одяг), підведені очі у дітей, цятки на лобах, тюрбани, дреди, буси, пірсинг...
Індійські діти.
Так, в деяких куточках країни можна побачити свиней, які порпаються у купах сміття обабіч дороги, дорослого чоловіка, який просто на вулиці ходить в туалет. У священній річці Ганг плавають недопалені трупи та купи сміття. Вздовж залізниці стоять хиткі халупи з різного мотлоху, а якщо заглянути всередину, можна побачити, як люди в лахмітті сидять на земляній підлозі і дивляться... телевізор.
Індійські жінки носять на головах все, що завгодно, навіть цеглу.
Якщо ви любите екзотику і красу, спокійно ставитися до контрастів та відкриті до нових вражень (можливо, не завжди приємних), то вам точно сюди. Ще скажу кілька слів про санітарію. Чомусь це одне з перших запитань, яке виникає у людей, коли вони дізнаються, що ти був в Індії. “Чи робила ти щеплення? Але ж там багато небезпечних хвороб!”
Я не робила жодних щеплень і... вижила! І навіть ніби не захворіла ні на що (один раз за три місяці у мене болів сильно живіт, але через декілька днів суворої дієти попустило). Головне — не накручувати, що навколо страшні мікроби, і дотримуватися елементарних правил гігієни: пити бутильовану чи кип'ячену воду, мити руки та продукти перед їжею. В Індії я познайомилася з японцем, який купався у Гангу. І нічого. Думаю, в Японії чистіше, ніж в Україні.
Храми Камасутри у місті Каджурахо. Так готують бананові чіпси.
В Індії дуже багато цікавих і приємних місць, думаю, можна подорожувати півроку і все не переглянути. Але я виділила три дуже різних міста, які мені особливо сподобалися.
Варкала: кокосовий рай
Райські краєвиди.
Побувавши у Варкалі, я зрозуміла, що саме так виглядає земний рай. Протяжний пляж з дрібним пісочком, теплі і ніжні хвилі б'ють об берег, а над усім цим нависають пальми. Заходи сонця над океаном, заняття з йоги на пляжі, атмосферні тусовки за участю мандрівників з різних куточків світу (деякі живуть тут роками), численні рибні ресторанчики та аюрведичні центри.
Місцевий пляж.
Варкала — невеличке місто (населення понад 42 тисячі чоловік) на півдні Індії, у штаті Керала, окрузі Тируванантапурам. Тут досить чисто, а райончик біля пляжу, де мешкають іноземці у численних готелях та бунгало, взагалі досить охайний і тихий. І дуже мальовничий, краєвиди тут надзвичайні! А ще панує доброзичлива атмосфера, тут можна познайомитися з бразильцями, американцями, австралійцями та мешканцями інших далеких країн. І в кожного із них своя цікава історія, яку він розповість вам на березі Індійського океану.
У Варкалі дивовижні заходи сонця.
Варанасі: концентрована екзотика
Варанасі — це одне з найвідоміших міст Індії, священне місто для індусів та потужний туристичний центр. Воно розташовується на річці Ганг у штаті Уттар-Прадеш і відоме тим, що тут спалюють покійників. Це місто — одне з найдавніших у світі, найсвятіше для індуїстів, також має сакральне значення для буддистів та джайністів (джайнізм проповідує ненанесення шкоди усім живим істотам).
Вечірня набережна Ганга.
Такий статус спричинив те, що тут дуже багато туристів, а отже, і дуже нав'язливий сервіс. За іноземцем ходять натовпи індусів, які пропонують найрізноманітніші товари і послуги, найпопулярніші з яких прогулянка у човні та марихуана.
Варанаські мавпи - дуже наглі і іноді агресивні. З однією я ледь не побилася, коли вона намагалася відібрати в мене светр:)
Тим не менш, мені дуже сподобалося у Варанасі. Набережна Гангу з численними сходами та оригінальними будиночками, що нависають над річкою, кумедні крихітні човники на хвилях річки, білосніжні простирадла, які сушать на брудному асфальті, приставучі мавпи і корови, кози і собаки, одягнуті в людські футболки (“Зараз зима, їм же холодно”, - казали нам індуси, хоча на вулиці було +15).
Гігантська сушилка просто неба.
Та й нав'язливий сервіс вже став неодмінною частинкою місцевого колориту. Самі індійці сміють з цього. На місцевому базарі можна купити футболку з надписами: no boat, no ganja, no… (далі по списку все, що пропонують купити). До речі, у Варанасі можна купити досить якісні прикраси, шалики, одяг та інші речі (у Нью-Делі усе це дешевше, але вже дуже не якісне).
Амрітсар: Золотий храм і розваги на кордоні
Амрітсар — рай для бюджетного туриста. До головного визначного місця, Золотого храму, ходять безкоштовні маршрутки від залізничного вокзалу, на території комплексу безкоштовно годують та пропонують безкоштовний нічліг (іноземців навіть селять окремо від індусів).
Золотий храм - найбільша святиня сикхів.
В Амрітсарі можна ближче познайомитися ще з однією релігією — сикхізмом, яка, на відміну від індуїстських принципів кастового суспільства, проголошує рівність усіх людей перед єдиним богом. Зовнішньо сикхів-чоловіків можна впізнати за тюрбанами та бородами (вони не стрижуть волосся).
Безкоштовні обіди на території Золотого храму.
Крім прогулянок комплексом Золотого храму, який вражає уяву, в Амрістарі є ще одна популярна розвага. Вірніше, не в самому місті, а на кордоні з Пакистаном, що в 30 кілометрах. Там щовечора збираються натовпи туристів на урочисту церемонію закриття воріт. Люди кричать, бігають з прапорами, а потім прикордонники у чудернацьких шапках з червоними гребінцями марширують, щось викрикують і закривають ворота. Щось подібне відбувається і на пакистанському боці, там теж багатолюдно і галасливо. Видовище дивне, але заворожує. Не знаю, чи ще десь можна побачити подібне.
Колоритний індійський прикордонник.
І на завершення хочу додати, що подорож у будь-яку країну може принести як позитивні враження, так і негативні. Усе залежить від самого мандрівника, від його світогляду та очікувань. Так що подорожуйте з посмішкою!
Обід по-індійськи.
Читайте також, чим Гімалаї вразили хмельничанку Лесю Гошовську.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: