ye-logo.v1.2

Подорожуємо Україною. Колодяжне – мала батьківщина Лесі Українки

Туризм 16065
У цьому будиночку Леся Українка написала чимало творів
У цьому будиночку Леся Українка написала чимало творів. Фото: автора

У садибі, де пройшли дитячі та юнацькі роки поетеси, діє літературно-меморіальний музей.

 Колодяжне – село у самому центрі Волинської області, на Ковельщині. Тут жила родина Косачів, а отже і видатна українська поетеса Леся Українка. Зараз на території садиби діє музей, у який їдуть шанувальники Лесиної творчості з різних куточків України.

«У Колодяжному пройшли дитячі, юнацькі, частково дорослі роки Лесі Українки. Постійно вона тут не проживала, але наїздами провела у Колодяжному 15 років. За цей час добре вивчила пісні свого народу, звичаї, традиції, побут села, його психологію, - розповідає старший науковий співробітник Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Марія Чешук. - Вважається, що саме на Волині Леся сформувалася як геніальна поетеса, драматург, етнограф, фольклорист, перекладач і як людина всесвітнього культурного масштабу».

Головний будинок, у якому жила багатодітна родина, не зберігся. Зате збереглися два менших – батьківський, який називали Сірим, та Лесин Білий будинок, де поетеса писала свої твори. Хатинки оточує лісопарк, який ще «пам’ятає» Косачів.

Садибу Косачів оточує лісопарк.

Музей має дві частини: меморіальну, яка розташована у збережених будинках Косачів, і літературну, яка розмістилася у збудованому у 1980 році великому приміщенні.

Відвідувачів музею зустрічає погруддя Лесі Українки.

«Де б не проживали Косачі, у Новограді-Волинському, Луцьку, Києві, це все були будинки чи кварти, які вони винаймали. І лише Колодяжне – це родинний маєток. Для усієї родини це була святая святих, рідний дім, який вони з теплотою у серці згадували, де б не були, - розповідає пані Марія. - Із Луцька у Колодяжне родина Косачів переїхала у травні 1882 року і поселилися у старому будинку, який стояв на місці теперішнього літературного музею (у роки Другої світової німці розібрали його для будівництва бліндажів – прим. авт.). Старий будинок був найбільшим, мав шість кімнат, зокрема, спеціальну кімнату для співів і танців, робочий кабінет батька, кімнати для дітей, їдальню тощо».

Читайте також: Тарасова гора у Каневі стала національною святинею.

Літературне шале

У родині було шестеро дітей, а Леся хворіла. Щоб вона могла відпочивати і спокійно працювати, батько вирішив збудувати їй на території садиби окремий будиночок. Він з’явився у 1890 році, його називали Білий Лесин будинок або літературне шале-флігель. Зверху є відкритий балкон, який ще називали сонячним солярієм. Дно балкону встеляли жерстю, зверху насипали пісок. Він нагрівався на сонці, і Леся приймала такі сонячні ванни, які покращували її стан при туберкульозі.

Балкон на Лесиному будиночку спорудили, що поетеса могла приймати сонячні ванни.

У своєму будиночку Леся написала понад 80 поезій, перше оповідання «Одинак», закінчила підручник зі стародавньої історії східних народів, готувала свою першу поетичну збірку «На крилах пісень».

Читайте також: Луцький замок: 200 гривень і романтична історія кохання.

Будиночок літній, а тому невеликий. У ньому лише дві кімнати: ліворуч рожева, яка одночасно була робочим кабінетом і спальнею. Тут портрет Михайла Драгоманова – дядька поетеси, якого вважала своїм учителем.
«Якби дядько прожив довше, можливо, з мене вийшло б щось більш путнє, ніж я є зараз», - писала Леся у листі до Ольги Кобилянської.

Рожева кімната одночасно була робочим кабінетом і спальнею.

На кріслі білі плетені Лесині рукавички, на столі – чашечка і блюдечко, листівки, що датуються 1906 роком. На ліжку – домоткане косачівське полотенце. Усе інше відтворено за спогадами. Речі передані племінницею Лесі Ольгою Сергіїв з Америки.

  

Рукавички належали Лесі Українці, а годинник - родині Косачів.

Праворуч від входу – блакитна вітальня. Тут можна побачити меблі та речі Косачів: диван, дзеркало, крісло, стіл, годинник і рояль. Останній датується 1860 роком, виготовлений французькою фірмою, яка працює і досі. Рояль Лесі подарувала дружина Михайла Драгоманова Людмила Михайлівна.

Рояль - подарунок Лесі Українці від дружини Драгоманова.

Читайте також: Луцьк - місто старовинних храмів.

Сірий будинок

Інший будинок, який називали батьківським або Сірим, збудували у 1906 році. У ньому був робочий кабінет батька – Петра Косача, спальня, а також Сіра вітальня. Вітальня одночасно була і ляльковим театром, де родина Косачів ставили вистави для місцевих жителів.

Батьківський або Сірий будинок - трохи більший за Лесин.

У будиночку збереглися меблі Косачів: стіл, віденські крісла, різьблена поличка. Все інше відтворює побут за спогадами. А ще тут можна побачити мереживну сорочку, яку власноруч гаптувала Лесина сестра Ольга.

У Сірому будиночку частково збереглися речі Косачів, частково інтер'єри відтворені за спогадами.

Музей

У 1941 році у білому Лесиному будиночку на громадських засадах мали створити музей-бібліотеку, але розпочалася війна, і він почав функціонувати у 1949 році. У 1980 році на місці, де стояв найбільший будинок Косачів, збудували нове велике приміщення для літературного музею. Саме тут зібрані фотографії, документи, книги, які ілюструють життя та творчість Лесі Українки.

Приміщення для літературного музею збудуали на місці старого будинку Косачів.

Як дістатися до Колодяжного

Між Хмельницьким і Колодяжним понад 320 км.

Туди можна заїхати дорогою на Шацькі озера або ж з’їздити із Луцька, якщо ви запланували подорож у центр Волині.

Корисна інформація

Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки працює з 9:00 до 17:00. Вихідні: понеділок, вівторок.
Тел. (03352) 9-02-24.
Офіційний сайт: kololesi.at.ua.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую