Подорожуємо Хмельниччиною: маєток ХІХ століття та кам’яні леви в Голоскові

Село Голосків, що належить до Гуменецької об’єднаної територіальної громади, безперечно можна назвати приміським. Декілька кілометрів відділяють його від Кам’янця-Подільського, тож дістатися сюди непроблематично.

А приїхати до Голоскова варто хоча б тому, щоб подивитися на пам’ятки, які тут збереглися: панський маєток ХІХ століття, у якому нині розмістилася школа, парк, що є пам’яткою садово-паркового мистецтва, кам’яницю, яка, ймовірно, колись була каплицею. А ще – сфотографуватися з левами. Кам’яними, щоправда. Але на фоні осіннього падолисту досить колоритними…

Заповідний парк, леви та каплиця

У працях Юхима Сіцінського, зокрема в Історичних відомостях про приходи і церкви Подільської єпархії, зазначається, що Голосків згадується ще 1460 року в переліку сіл кам’янецького округу, з яких король Казимир Ягелончик дозволив брати десятину на користь кам’янецьких католицьких єпископів. В 1553 році Сигізмунд II Август надав село в по життєве користування Івану Свірчу та його сину його Івану за військові заслуги в пограниччі.

Читайте також: У Чорному Острові показали, якою буде Ратуша після реставрації.

У 1793 році Голосків, разом з усім Кам’янецьким староством, перейшов у володіння Аркадія Моркова, пізніше ж до його нащадка - Миколи Римського-Корсакова. Згадали відомого композитора? Співзвучність прізвища та імені, кажуть, випадкова. Той, що володів маєтком, був зовсім іншим Римським-Корсаковим. Чи родичем? Хто зна…

Про голосківського Римського-Корсакова досі у селі нагадує меморіальна табличка з датами народження та смерті. Фото: надане Оленою Рачковською

Про голосківського Римського-Корсакова досі у селі нагадує меморіальна табличка з датами народження та смерті. Щоправда, вмурована вона у… фасад маєтку, а не розташована на могилі чи склепі. У селі переповідають, що сюди її перенесли перенесли із родинної каплиці. Щоправда, звідки саме – невідомо.

До слова, споруда, що могла слугувати саме каплицею, донині височить на околиці парку, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва. З тесаних кам’яних блоків, темна, стрімка, на мурованому фундаменті – ну не могло бути у такої похмурої споруди іншого призначення. Очевидно, в радянські часи споруда була пристосована для якихось потреб: досі тут видніються залишки електрики, дах вкритий шифером. А вхід, замурований блоками, дивує маленькими дерев’яними дверцятами… Лише отвір, що чорніє вгорі, додає таємничості.

Споруда, що могла слугувати каплицею, донині височить на околиці парку

За кільканадцять метрів від цієї споруди, обабіч стежки, – два кам’яних леви. Один – з добряче пощербленим носом, інший, з доволі сумними очима… Це та родзинка, яка, власне, додає настрою голосківському парку. Бо парк без них – просто парк, з кленами, з вузькими стежинами, протоптаними в бік школи, яка розташована у… маєтку. А з левами – він загадковіший, однозначно.

Один з левів, встановлений на околиці парку

Інший лев - уже з добряче пощербленим носом

Леви надають парку загадковості

У 150-літньому садибному будинку збереглося чимало автентики

Тими стежинами легко дістатися колишнього палацу. З сучасними вкрапленнями, він все ще випромінює дух старовини. Життя йому вдихають школярі, адже вже десятки років тут розташований місцевий навчальний заклад. У час карантину оглянути будівлю зсередини не вдалося, але світлинами кімнат з арковими склепіннями, зі старовинними сходами та автентичною підлогою з нами поділилася Олена Рачковська, інспектор з питань туризму відділу освіти, культури, спорту і туризму Гуменецької ОТГ.

У колишньому садибному будинку нині розташована школа

«Маєток в Голоскові спорудив Микола Римський-Корсаков, який проживав у селі з 1865 по 1890 роки. Звів він цей будинок для проживання у 1872 році, на найвищому пагорбі, успадкувавши землі від графа Аркадія Моркова у 1865 році», - розповідає Олена Рачковська.

Додає, що в селі існує легенда про те, що збудував Римський-Корсаков будівлю за зразком однієї зі сторін Зимового палацу, що в Санкт-Петербурзі. І за це він був покараний тим, що ходив раз у рік пішки на поклін до царя в кованих із заліза чоботях.

В інтер'єрах колишнього палацу збереглося чимало автентики. Фото: надане Оленою Рачковською

Загалом, каже, будівля зведена дуже якісно. Камінь скріплювали розчином на основі яєць. Кладка стіни має товщину 96 сантиметрів.

Маєток триповерховий. Перший, частково, розташований в землі. В приміщенні й досі збереглися дві грубки, дубові двері, навіть підлога в деяких кімнатах - оригінальна.

Будівля має два крила, а посередині – залу, висотою в два поверхи. Саме в цій залі відбувалися колись панські бали. Тут досі збережені двері та оригінальна підлога тих часів.

Старовинні сходи в приміщенні та сходи до річки, частково збережені за будинком. Фото: надане Оленою Рачковською

У селі подейкують, що під час будівництва цю підлогу хотіли викласти зі срібних монет. Та коли Римський-Корсаков пішов просити про це до царя, то дозволу йому не дали через зображення на монетах обличчя царя та герба. Хіба на ребро. Але цього, зрозуміло, не зробили.

А ще на третьому поверсі є кімната і балкон у залу. Тут, на балконі колись стояв рояль. Поруч з палацом частково збереглися сходи, яким можна було прогулюватися вниз до річки. Зі встановленням радянської влади палац пристосували під школу.

Парк в Голоскові має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва