«За» і «проти» червоного прапора

Віктор Янукович таки підписався під рішенням Верховної Ради про те, щоб 9 травня прапор Перемоги обов'язково вивішували на держустановах разом з державним прапором. Відтепер 9 травня й інші свята та пам'ятні дати, пов'язані з перемогою над фашистською Німеччиною, в Україні будуть проходити під двома прапорами: державним жовто-блакитним і червоним прапором Перемоги.

Що про це думають відомі подоляни, дізнавалися кореспонденти «Хмельницької народної газети «Є».

Зиновій Комарницький, голова обласної управи Всеукраїнського братства ОУН-УПА імені Героя України Романа Шухевича-Тараса Чупринки, голова обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих:
«Це прапор катів, а не перемоги, тому я категорично проти.
По-перше, уже немає Радянського Союзу, а червоний прапор - це прапор держави а не перемоги. Тому не бачу в цьому логіки. Ця держава сконала навіки під ненавистю народів, особливо, України. Під цим прапором чинилася змова з Гітлером, в тому числі складався пакт Молотова-Ріббентропа.
Під цим прапором чинилися злодіяння: репресії, голодомор. Під цим прапором нищили українську націю, і якщо взяти лише духовенство, то було знищено 23 тисячі священнослужителів.
У 1940-роках в Галичині було закатовано 200 тисяч чоловік, у тому числі й немовлят. Причому, жоден з них не був розстріляний, усі померли мученицькою смертю.
Отакий він, червоний прапор. І кров цих людей на совісті комуністів, і нинішніх у тому числі, тому що в своїх документах вони записали, що є правонаступниками КПРС».

Григорій Атаманюк, підполковник Збройних Сил України, відзначений 4 медалями “За відвагу», орденом Червоної Зірки, орденом Слави ІІІ ступеня, орденом Великої Вітчизняної війни І ступеня, орденом “За мужність” ІІІ ступеня, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Брав Рейхстаг:
«У травні 1945 року я написав на Рейхстагу: «Я, Атаманюк Григорій Сергійович, прийшов сюди з Віньковецького району, село Пилипи-Олександрівські, аби Німеччина більше ніколи до нас не ходила».
Я за те, щоб цей прапор майорів на наших вулицях не лише у День Перемоги, а хто проти цього, гріш ціна тому в базарний день і зневага усього нашого народу. Бо це - день пам’яті про те, що наш народ переміг такого страшного ворога. Хто на полі бою, хто - в тилу ворога.
Я вважаю, що Президент зробив дуже правильно, підписавши цей Указ, бо ми перемогли у тій жорстокій війні, і Червоний прапор повинен залишатися в пам’яті нашого народу. В минулому році я був у Німеччині, бачив, з якою повагою ставляться до нас німці, визнаючи, що ми перемогли».

Лев Бірюк, депутат Верховної Ради, ВО “Батьківщина”:
“Я не хочу, щоб використовували оманливий прапор. Тим паче, у нас є свій. Взагалі-то, прапор перемоги — це прапор військової частини. Там не використовували цивільну атрибутику — серп та молот, а ставили номер частини. Та й 9 травня не вважаю днем перемоги, бо ще тривали бої у південно-західному окрузі Німеччини, у Празі тощо, гинули люди, багато хто повернувся додому покаліченим. Не варто перекручувати історію і обманювати людей. Це неприпустимо”.

Михайло Войтюк, заступник голови обласної організації Партії регіонів:

«Це — ідеологічний елемент, пов'язаний з історичною дійсністю. І цей Указ Президента нагадуватиме про те, що в братській сім'ї Радянського Союзу ми здобули перемогу. І зробив це не хто інший, як радянський народ, до якого входив і український. Це — історичний факт. І йому потрібно вклонятися, бо ми всі разом перемогли фашизм. Пам'ять нашого народу потрібно увіковічити, і це — справедливо. Звісно, не всі підтримують рішення про червоний прапор, є розбіжності у поглядах мешканців Заходу і Сходу. І саме органи місцевого самоврядування мають узгоджувати усі питання на місцях. Можливо, у західних областях червоний стяг варто вивішувати на пагорбах, насипаних на честь Перемоги. Словом, потрібно включати не емоції, а розум, щоб покращити стосунки між Сходом і Заходом».

Віталій Олуйко, голова Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України:
«В попередні роки ветерани мали можливість приносити на свята червоний прапор і це не створювало якихось конфліктів. Все відбувалося спокійно, адже ті, хто воював, і ті, кому справді небайдуже це свято, розуміли один одного. А коли цей прапор почали, як то кажуть, легалізовувати, це породило конфлікт інтересів. Тому такі кроки треба робити виважено. Але варто розуміти, що пам'ять — священна і її треба поважати. А коли в такі питання втручається політика, то й виникають нікому не потрібні загострення».