Ярема ніде не подівся, але свої плани на політичне майбутнє поки не оголошує

 За цими подіями уважно стежили не лише кам’янчани. Чули вони й про намір Яреми покинути  місто. Де ж тепер Ростислав Тарасович? На прохання наших читачів кореспондент зустрівся з Ростиславом Яремою. Як розповів сам політик та громадський діяч, він був зайнятий захистом диплома в Академії управління при Президенті України. Успішно впорався з цим завданням. У місті залишився, бо любить Кам’янець. Пропозиції щодо роботи в Києві відхилив після недовгих роздумів. Він обраний депутатом міської ради, але  на сесії та засідання комісій не ходить. Запевняє, що не бачить можливості для реалізації власних думок, напрацювань і побажань виборців. Однак, на вулиці Огієнка, 82, працює приймальня Ростислава Яреми, куди приходять чимало кам’янчан. «Я охоче спілкуюся з ними, намагаюся допомогти вирішити їхні проблеми. Особливо багато людей  звертаються про незаконне стягнення плати за повірку лічильників гарячої та холодної води в їх помешканнях. Я цю справу виграв у суді. Але комунальники не виконують рішення суду. Тож будемо боротися далі. А про судову епопею з лічильниками розповім на сторінках газети в наступних номерах. Як бачите, я нікуди не подівся», - каже він. Ростислав Тарасович останнім часом запрошує до себе й журналістів, ділиться своїми думками про реформи, які оголосила нині діюча влада.
“Реформи справді необхідні сьогодні, як ніколи. Без них Україна задихнеться. Але якість їх підготовки та впровадження мусять бути ґрунтовними. Те, що сьогодні спостерігається на місцях, зводить нанівець усі потуги з Київських пагорбів.  Реформування в освіті неможливе без проведення адміністративної реформи. В селі живуть такі самі діти, як і в місті. А отже, й вони мають бути забезпечені належним чином теплими приміщеннями з внутрішніми туалетами, спортивними залами, комп’ютерними класами з  виходом до всесвітньої мережі Інтернет, якісним харчуванням та стовідсотково - підручниками. Не кількість шкіл та їхні розміри, а якість освітніх послуг має бути домінантою в проведенні реформи. Подивімося на підхід до дошкільного виховання. Молоді батьки змушені переїжджати в місто через відсутність дитячого садка. Трирічну дитину ніхто не віддасть на інше село. Тому, моя думка, що наявність в селі п’яти дітей дошкільного віку зобов’язує владу облаштувати або побудувати дитячий садок. При цьому повністю відкидаю теперішні напрацювання щодо створення дитячих садочків при школах, адже в таких закладах зводиться нанівець весь виховний процес вихователя, до прикладу, дошкільня вкладають спати, а тут у школі лунає дзвоник на урок. Така атмосфера негативно впливає на психіку як вихователя, так і діточок. Щодо виховного процесу дітей на селі, то він має більш людське обличчя. Тому, що дітей менше, всі один одного знають, і сільська ментальність змушує вихователя, вчителя особисті проблеми й негаразди залишати вдома. 
 Не секрет, що держава давно не регулює розвиток сільського господарства. Програмні прожекти в аспектах дотацій носять суто популістський характер. Селянину потрібна реальна ціна за оренду земельного паю, а також захищена державою закупівельна ціна на  сільгосппродукцію. Сьогодні між виробником м’яса, птиці, молока та кінцевим споживачем неосяжна прірва, заповнена посередниками та переробниками. Останні фінансово обезкровлюють самого селянина. В окремо взятому Кам’янець-Подільському районі протягом лише останнього року було вирізано 50 відсотків худоби, значно зменшилося поголів’я свиней. Представники держави повинні бути учасниками виробництва сільськогосподарської продукції, а не статистами. Підприємництво і виробництво в сільській місцевості повинно стимулюватися як низьким податковим навантаженням, так і різними дотаціями. Щодо медицини, то на сьогоднішній день просто відсутня будь-яка здорово-мисляча система управління галуззю. Незрозуміло, яке навантаження є, і яке має бути на ФАПах, в амбулаторіях, номерних лікарнях, районних лікарнях та поліклініках. Складається враження, що галузь існує для створення робочих місць, а не для надання медичних послуг. Уже не секрет: аби отримати кваліфіковану медичну допомогу, людина обирає обласні та київські медичні заклади, в крайньому разі, народних цілителів, знахарів. Відсутність діагностичного обладнання, медикаментів водять нанівець потуги сільського лікаря. Будь-які намагання влади провести реформи без належного професійного виконання поставлених завдань безпосередньо на низах будуть, вибачайте, пшиком. За час існування незалежної держави була зруйнована система підготовки кадрового резерву. Політичні уподобання тої чи іншої особи стали головними критеріями у призначенні на ту чи іншу посаду. Відповідно нерідко ключові пости стали обіймати люди без досвіду, практики і належних знань державного управління. Щодо місцевого самоврядування, то тут почастішало обрання людей за ознаками лобіювання інтересів окремих угруповань чи бізнесу. Як ніколи, сьогодні яскраво спростовується теза Володимира Леніна, що кожна кухарка може керувати країною. Абсурд! У керівника будь-якого, найменшого колективу, повинні бути талант менеджера, здібності управлінця та професійні знання, набуті досвідом”.
 На запитання, чи не збирається пан Ярема на найближчих парламентських виборах балотуватися кандидатом у народні депутати, Ростислав Тарасович відповідає: «Це ще не на часі». До речі, він і далі залишається позапартійним.