«Дякуючи тхеквондо, у свої 16 років я побував у Мексиці, Угорщині, Швеції та об‘їздив майже всю Україну», –

Блискавична реакція,  швидкість, як у спортивного авто, сила титана та пластичність, як у пан       н вдалий удар – і ти вже у статусі переможеного. Таким Андрія Кузьміва знають його суперники, а для родичів, друзів, знайомих він – турботливий син, надійний товариш, душа компанії.
Кузя, як називають юного чемпіона друзі, народився у Чемерівцях, містечку, яких мільйони по всій Україні. Тому, дивлячись на маленького Андрійка, ніхто навіть подумати не міг, що зовсім скоро цей хлопчик стане успішним спортсменом, майстром своєї справи. Просто у першому класі Андрій дуже захотів займатися спортом, і бабуся відвела онука у секцію тхеквондо. Спочатку все було заради задоволення, спілкування з новими друзями, та потім виснажливі тренування дали результат: «Коли навчався десь у класі третьому, відбулися мої перші районні змагання, тоді я отримав і першу золоту медаль». Згодом посипалися медалі не тільки районних, а й обласних першостей, а у 2007 році Андрій вперше став чемпіоном України, отримавши право представляти Україну на чемпіонаті Європи в Угорщині. У 2009 році знову брав участь у цьому турнірі, який відбувся на батьківщині Карлсона – у Швеції. Через рік Андрію довелося перетнути океан, щоб випробувати свої сили вже на світовій першості. І хоча у жодному з цих змагань не вдалося досягти якихось значних результатів, спортсмен не сумує: «Головний мій успіх – це участь у таких престижних турнірах. У мене ще замало досвіду, щоб завойовувати медалі чемпіонатів світу та Європи, проте в майбутньому хочу зазнати радість і таких перемог».
 Андрій уже дев’ять років займається тхеквондо і жодного разу не замислювався над тим, аби припинити тренування, тим паче, що заняття спортом не заважає бути успішним у навчанні, проявляти активність у громадському житті школи. І хоча доводилось відмовлятися від футболу з однолітками у дворі, часто травми не давали спокою, Андрій не шкодує, що у 6 років бабуся привела його у спортивну секцію. «Дякуючи тхеквондо, у свої 16 років я побував у Мексиці, Угорщині, Швеції, об’їздив майже всю Україну. Спорт привчив до самодисципліни та відкрив радість перемоги. Врешті-решт – це частина мого життя».   

Дарина ЗАРУСИЦЬКА.
Фото автора.