Православні святі: хто вони?

 Святий Григорій Богослов був сином Григорія (згодом єпископа Назіанського) і Нонни, жінки високих моральних правил. Ще до народження сина вона обіцяла присвятити його Богові й доклала всіх зусиль, щоб схилити його волю на служіння Господу. Святий Григорій продовжував деякий час працю батька в управлінні назіанською церквою, але сильно захворів. Одужавши, він пішов у відокремлену обитель, де в пості й молитві пробув близько трьох років. За свої чудові богословські твори св. Григорій отримав від Церкви почесне найменування Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою у найглибші таємниці віри і висловлювати незбагненні її істини з прозорою ясністю і точністю Церква в одній із молитов називає його “розумом найвищим”. Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз із них були використані для святкових співів. Нетлінні частки мощей св. Григорія досі випромінюють дивні пахощі.

Святий Іоан Золотоустий народився 347 року в Антіохії (тодішній столиці Сирії) на Сінгонській вулиці, де, до речі, за переказами, певний час жив апостол Павло. У той час близько половини з 200 тисяч антіохійців вважали себе християнами. Батьки Золотоустого також сповідували християнство. Батько Іоана був значним воєначальником, але помер, коли син був ще дитиною, тому виховувала майбутнього святого мати - Анфуса. Прийнявши хрещення в 22 роки, Іоан назавжди пов'язав себе з Церквою і служінням Богові та людям. Він зачинився в будинку матері та постійно молився. Бажаючи ще більше наблизити душу до Бога, Золотоустий провів близько шести років спершу пустельником, а потім жив у печері, де упокорював тіло та безперестанно молився. Після повернення до рідної Антіохії, Іоана рукопоклали у дияконський сан. У 39 років його висвятили у пресвітери. Тоді ж Іоан став відомий пастві, як церковний оратор, бо до того звертався до неї із роздумами на релігійні теми лише письмово. Характеризуючи його як церковно-суспільного діяча, насамперед, слід відзначити, що діяльність, ведена Золотоустом, завжди була надзвичайно соціальною. Іоан усе своє життя залишався місіонером, звертався до людей поза стінами храму. Святий, ставши ченцем, а пізніше й Константинопольським патріархом, завжди залишався за своєю суттю адвокатом, тобто захисником. Він усвідомлював своє високе покликання захищати бідних перед багатими, а тих й інших у молитвах перед Богом.

Підготувала Світлана ЯСЬКОВА.