«Життя - це рух»

 Піднімаючись сходами на інтерв’ю, Наталя Петрівна злетіла нагору, навіть не торкнувшись перил. Хоча в цьому році їй виповнюється 92 роки. Вона - волонтер місцевого територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Жінка (бабусею її гріх назвати) допомагає тим, хто не в змозі сам себе обійти - приносить їм продукти, ліки, здійснює нескладні медичні процедури, допомагає по господарству… А у вільний час, за будь-якої погоди, обливається холодною водою, качає прес, стоїть на голові та робить шпагат…

«Я весь час у русі»
Десять років тому Наталя Петрівна, рятуючись від самотності, прийшла у «Паросток». Разом із членами гуртка провідувала, вітала з ювілеями хворих, інвалідів… Однак, побачивши, що гуртківці не лише співають, а й допомагають іншим, приєдналася до них. Спочатку допомагала соцпрацівникам - піде в магазин, в аптеку, купить ліки, продукти, провідає хворого. Згодом вже виконувала усі маніпуляції нарівні з ними: і банки поставить, і натре, і травичку запарить, яку з собою принесла. А нерідко сама шукає, кому б допомогти, і з задоволенням носить немічним продукти, часто - за кілька кілометрів, аж на край Ярмолинець.
«Взагалі вона тільки почує, що в когось біда, одразу ж біжить допомагати, - каже керівник гуртка «Паросток» при Ярмолинецькому територіальному центрі Наталя Веренда. - Нещодавно дала 200 гривень малознайомій жінці, у якої захворів син».
«У Вас що, нічого не болить?!»
«Зразком жаги до життя» називають колеги-волонтери Наталю Петрівну. О шостій ранку вона вже на ногах і традиційно починає день із обливання - обов’язково, за будь-якої погоди - холодною водою. Потім - 30-хвилинна фізкультура: стрибки, вправи на прес, віджимання. А ще - стійка на голові, шпагат...
«Життя - це рух», - стверджує Наталя Петрівна. І вдень вона ніколи не лягає, хіба що коли працює на городі, бо сама і копає, і садить, і підгортає, і врожай збирає. Доньок-пенсіонерок до цього не залучає (чоловік та син трагічно загинули). Мало того, допомагає їм самим. «Якось поїхала на курорт, - розповідає Людмила, молодша дочка Наталі Петрівни. - А коли повернулася, городу свого не впізнала - там був такий порядок, ніби його обходжували чоловік з десять - мама, окрім свого власного, встигла і доньчин доглянути.
Старшу, Галину, взагалі з городу гонить: «Тобі не можна, в тебе тиск».
«А у самої - ніякого тиску, ніяких артритів, та інших вікових хвороб, - каже Галина Йосипівна. - Навіть лікар, коли ми нещодавно ходили до лікарні, дивувався: «У Вас що, нічого не болить?!». У неї навіть зір відмінний, тому читає вона без окулярів.
Мама взагалі ніяких ліків не вживає, п’є лише очищену та кремнієву воду, яку сама ж готує. І ніколи не нервує. «Хіба це щось змінить?», - каже вона.
І все це дає гарний результат. Якось Люда, замочивши прання, захворіла. То мама прийшла, вручну випрала всю білизну, для чого від криниці принесла 12 відер води і сама ж її винесла».
«Геть старість!»
На городі в Наталі Петрівни, окрім традиційної городини та суниць-полуниць… росте майже 20 видів лікарських трав, чаї з яких вона п’є щодня. Їсти жінка готує тричі на день, «щоб свіженьке було». І жодна страва не обходиться без зелені.
Усім, хто в поважні роки хоче зберегти ясний розум і здорове тіло, вона радить вживати напій під назвою «Геть старість!». «Для цього треба змішати листя конюшини, м’яти, берези, материнки, квіти каштану, свербивусу, календули, гречки, запарювати кип’ятком і пити як чай, - каже вона. - Напій додає бадьорості і змушує шлунок працювати регулярно».

Члени «Паростка» із захопленням розповідають про те, як у Києві, куди вони їздили на екскурсію, всі (50-60-літні) постомлювалися і мріяли, аби якнайшвидше дійти до автобуса, а їй не вистачало часу, бо вона «ще там не була, ще б туди пішла».
Але найулюбленіша історія, яку знають мало не всі Ярмолинці, це коли члени «Паростка» їздили до водоспаду. Сила води була такою, що жінок зносило згори, а Наталя Петрівна проти водоспаду по слизькій гальці видерлася нагору.