ye-logo.v1.2

Дністровська Рів'єра

Суспільство 10025
Від Бакоти й залишилося що келії Михайлівського монастиря, вириті в м
Від Бакоти й залишилося що келії Михайлівського монастиря, вириті в м'якому пісковику на Білій скелі.. Фото: автора

Дністровська Рів'єра - так називають сьогодні місцину, де Дністер приймає води своєї притоки Смотрича. А село над водою носить просту й зрозумілу назву Устя. Колись його називали Устям Дністровим, Устям Смотрицьким.

 Неподалік Велика Слобідка із залізничним мостом, місце перших дач робітництва Кам’янця-Подільського. Колись село було Мукшею, як і тутешня річка, імовірно, назва походить від імені богині Мокоші, припускають історики та краєзнавці. Адже долина Дністра була заселена людьми ще з часів раннього палеоліту. Цьому сприяв чудовий, майже середземноморський клімат, родючі землі, багата рибою ріка. Тоді поклонялися древнім богам). Ходили легенди про підземний хід, який пов'язував між собою печери на правому березі Мукші з Устям. А он височать скелі, які одні називають «замчиськом», інші – «козячою церквою». У Слобідці можна сісти на теплохід і помандрувати вниз по течії. Хоч назва річки розшифровується як «швидка вода», на перший погляд Дністер тут – поважний, неспішний, а чудові пляжі влаштовані на берегах поруч із готельними комплексами, налаштовують на релакс. Від заповідного Кам’янця до Великої Слобідки рукою подати – лише 12 кілометрів, тому тут завше багато відпочиваючих і рибалок. Кілька років тому тут провели перший український чемпіонат з риболовлі. Та бездумно засмагати не березі не будемо, краще зануримося в прадавню історію.
До речі, з кінця XIX сторіччя й до вересня 1939 року в цих місцях із задоволенням відпочивало шляхетне панство з Австрії та Польщі. Був Дністер і судноплавним, а французький принц Насау-Зіген, який найнявся на військову службу до Катерини ІІ, а потім замешкав у селі Тинна на Поділлі, навіть розробив план поглиблення русла річки.
Історичних пам'яток на берегах Дністра значно більше, ніж на багатьох європейських річках. Є тут і замки, й монастирі, й церкви, не кажучи вже про природні дива – печери та гроти. А ще - стоянки первісних людей. Теплохід може зробити зупинку і ви отримаєте чудовий шанс влаштувати пікнік саме там, де ваші предки колись пекли на вогні здобич – упольованого оленя, зубра чи дикого вепра, які вільно розгулювали в пущі на дністровських берегах.
Врублівці – пристановище древніх мисливців
Найдавніша палеолітична стоянка первісних мисливців відома поблизу села Врублівці Кам’янець-Подільського району (близько 300 тис. р. т.) У добу середнього і особливо пізнього палеоліту первісні мисливці почали заселяти територію сучасного Поділля. Тепер від колишньої Луки-Врубловецької, де й була та стоянка, залишилося лише старе кладовище, а цей населений пункт виключений із реєстру.
У цій місцевості знімали фільм «Тарас Бульба», головну роль у якому виконав Богдан Ступка. Біля села Яруга стояв макет його хати, а на товтрі його самого спалювали, з високих скель шугали в Дністер козаки на конях. Якщо вирішите провести піший похід місцями зйомок, натрапите на залишки стовпа, до якого був прив’язаний Тарас для страти. Милуватися цією чудернацькою товтрою можна довго, але підемо далі петлею Дністра, обігнувши чергову улоговину. Понад Дністром біля лісу – мрія подільських і не тільки дітей – оздоровчий табір «Чайка», а ще через пагорб – готельний комплекс «Ксенія», в якому відпочивали і відомі українські зірки естради, й посли закордонних країн.
Мальовниче село на дністровських пагорбах славиться чудовими народними дійствами на свято Івана Купала, на Водохреща люди збираються біля так званих «жолобів» - витесаних з каменю ринв-корит, в які із підземних джерел без упину плине цілюща вода. Побутують чутки, що сам Антоній Печерський, що нібито проповідував у цьому краї, освячував там воду.
На річці можете побачити зграйку катамаранів чи байдарок – в останні роки сплав Дністром (рафтинг) набуває все більшої популярності серед туристів та туроператорів.
Монастир у Бакоті
Це одне зі слов'янських селищ черняхівської культури V століття, що існували на Кам’янеччині. До Бакоти можна дістатися Дністром, пливучи вниз по течії з Великої Слобідки, поміж двома берегами та двома краями – Поділлям і Буковиною. А також на рейсовому автобусі з Кам’янця-Подільського до Грушки, а далі кілометрів до десяти польовими дорогами або на авто, їдучи в напрямі Старої Ушиці, це значно швидше, але не так захоплююче, бо з пароплава вам відкриється дивовижна панорама стрімких скель із білим гніздом давньоруського скельного монастиря. Це незабутнє видовище.
Коли Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості, в Прикарпатті та Подністров'ї виникає Галицьке князівство, яке набуло особливої могутності за князювання Ярослава Осмомисла (1153—1187). Родючі ґрунти, м'який клімат, відносна безпека від кочівників зробили князівство одним з найбагатших на Русі. Однією із найважливіших земель Галицького князівства було Пониззя. Центр було місто Ушиця, що вперше згадується в літописах у 1144 році. Але її захопили вороги галицького князя — кияни. У 1199 році волинський князь Роман Мстиславич об'єднав у одних руках Волинь і Галичину. Після його смерті об'єднане князівство розпалося. Галичем на деякий час навіть заволоділи угорські феодали. Незалежність Галицького князівства була відновлена князем Мстиславом Удатним. На схилі віку князь Мстислав поселився в одному з міст Пониззя (вчені не виключають можливості, що цим містом могла стати саме Бакота — новий центр краю). В 30-х роках XIII століття син Романа князь Данило Галицький знову об'єднує Волинь і Галичину. Наприкінці 1240 — на початку 1241 року його землям довелося зазнати нищівного удару монголо-татарської орди хана Батия. Скориставшись послабленням князівської влади, Галичину захопили бояри. Данило Романович змушений був у 1241 р. послати військовий загін на чолі із своїм «печатником» (канцлером) Кирилом в місто Бакоту, щоб той міг взяти під контроль все Пониззя. Кирило деякий час виконував роль князівського намісника на Пониззі. Пізніше він стане митрополитом Київським і всієї Русі. Після своєї смерті проголошений святим Української православної церкви.
Учені допускають, що в 1259 році було зруйновано укріплення Бакоти і територія сучасної Кам'янеччини з того часу потрапила під владу монголо-татар.
Нині Бакота – затоплене село, виключене з реєстру населених пунктів України, як і Лука-Врублівецька, Теремці, Студениця, які теж були придністровськими перлинами. Від Бакоти тільки й залишилося що келії Михайлівського монастиря, вириті в м'якому пісковику на Білій скелі. Він вважається найстарiшим печерно-монастирським комплексом всього середнього Поднiстров’я. На стежці біля монастиря є три джерела, одне неподалік від іншого, смак води в усіх – різний, їх вважають цілющими, ба навіть хмільними. До Бакоти повсякчас дістаються паломники з усіх-усюд, найбільше їх тут на «маковея» – 14 серпня, коли за давньою традицією освячують зілля та маківки. У 1893 роцi на мiсцi давньоруської церкви було споруджено нову дерев’яну, Спаську, її освятив саме 14 серпня єпископ Подiльський i Брацлавський Димитрiй. За радянських часів храм стояв закритий, відкрили його в 1941-1942 роках. Перші розкопки провiв на території монастиря професор Київського університету Антонович (1891-1892 рр.), котрий знайшов залишки печерних келiй i монастирської церкви. Він же припускав, що місце це слугувало для релігійних обрядів задовго до появи у наших краях християнства.
Атлантида – підземний світ Товтр
Крім неповторної земної вроди Кам’янеччина може похвалитися й …підземною красою. Усього за 29-35 кілометрів від міста-музею, в південно-західній частині Придністров'я, де залягають гіпсові породи, утворились досить великі карстові провалля та печери. Одна з них відкрита в 1968 році при розробці гіпсового родовища біля села Завалля. Нарекли її романтичним іменем - «Атлантида». І недаремно, адже вона є цілим дивовижним материком під товщею подільських Товтр. Нині в цьому підземному гіпсово-кришталевому палаці відбуваються навіть камерні концерти.
Довжина обстеженої частини печери – 2800 метрів, площа 3120 квадратних метрів. На трьох (за свідченнями інших дослідників – чотирьох) «поверхах» - десятки залів, жоден не повторює іншого… На перетині галерей першого та другого поверхів є великі галереї (заввишки до 12 метрів). Грона сталактитів та сталагмітів утворюють білі, жовтуваті, рожеві, прозорі квіти, зірочки, бурульки, які при освітленні виграють всіма барвами і створюють казкове враження. Спелеологи дали залам імена : Золота осінь, зал Радості, зал Сміху, зал Маків). З 1975 «Атлантида» отримала статус геологічної пам'ятки природи державного значення. У 1979 році спелеологічний загін під керівництвом Олександра Климчука провів детальне топографічне знімання печери. Є тут що досліджувати і зоологам: ось на склепінні повис кажан рідкісного виду. Вочевидь, «Атлантида» ще таїть у собі й інші дива. Але досліджувати їх таки радимо лише із професійними провідниками-спелеологами.

 

Віра ШПИЛЬОВА

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую