Гаряча тема:
- Війна
Ластівка
Чорні блискучі очі, тонкі брови врозліт, рум’яні округлі щічки і червоні невеличкі вуста. Завжди в русі, завше кудись поспішає.
Ніколи їй теревені розводити, адже живе сама, а на утриманні дитина, якій треба дати лад. Як ластівка літає цілий день: на город, до магазину, за бур’яном, а то до когось у найми бодай за якимось заробітком. Як «загинув» колгосп, пропала й робота. Була годувальниця-корова, хоч і важко самій було кормів запасти, але з допомогою людей справлялась, а потім біда прийшла: захворіла Ластівка. Довелось продати корівку, ще й люди грішми скидались, аби врятувати, бо всім було шкода молодої мами, в якої ще зовсім мале дитя було. Дякувати Богу і людям добрим, одужала.
Не склалось у неї із заміжжям: якийсь одружений пожив трохи, а коли дитина з’явилася, повернувся до першої дружини. Більше вона нікого не шукала. Де ти в селі кого знайдеш, та й роки не ті, хоча ще дуже гарна.
Якось питаю у Ластівки:
- Чому ти така невезуча? А вона й відкрила душу.
- Коли була молодою – подруги навчитись пішли, а я – гуляти. Подруг заміж побрали, а я ще встигну, думала, і знову гуляти. Ось поки донечку й не народила. Сама винна. Та й ви ж знаєте, «як постелишся, так і виспишся», немає на кого нарікати. Тепер лиш мрію, аби моє «сонечко» виросло розумною дитиною й не повторило моїх помилок. Дитинка вся в матусю вдалась – гарненька, і все прагне мамі допомогти: і каченят годує, і кроликам травички нарве, що й казати прудка дівчинка.
Он знов промайнула Ластівка, вапно понесла. То й знає, що хату підбілює, хоч вона в неї і так найчепурніша на вулиці. Також і тин пофарбований, квіточки насаджені, милують око ціле літо й осінь. Ця оселя їй дуже важко дісталась, доки виплатила, ще й з подвійним оформленням. Але все подолала.
Ось так і живе. Ластівка в білесенькій хаті нікому не заздрить. Усі її поважають, а допомогти ніхто не може. Так хочеться, аби і їй усміхнулася доля та й послала гідного чоловіка, який сказав би їй заповітні слова: «Чому я тебе раніше не зустрів?» І щоб у них народилися з великої любові ще багато чудових ластовенят. Сподіваюсь, що так воно й станеться, бо не має так бути, щоб така гарна й працьовита жіночка була самотньою.
Закінчу такими рядками: чоловіки, а чи ви сліпі, чи то здоров’я у вас нема, що десь живете там одні, а тут вона - одна. Хто стукає – тим відкривають, а хто шукає – той знайде. Прийдіть, приїдьте, на вас чекають, і щастя вас не обмине.
Номер телефону Ластівки повідомлю, за її згодою. Алкоголіків та колишніх в’язнів вона не прийме.
Валентина Савко, с. Зарудинці, Ружинський район, Житомирська обл.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: