15 квітня відзначали День працівників карного розшуку

Це звичайні люди — сини, батьки, чоловіки, які мають зобов’язання не лише перед рідними, а й перед громадою. Напередодні свята ми мали змогу поспілкуватися з оперативниками, які стоять на варті правопорядку та оберігають спокій мешканців міста.  УМВС України в Хмельницькій області підготувало розмову з оперуповноваженими сектору карного розшуку підполковник міліції Вадимом КУЗЕМОЮ та лейтенантом міліції Віталієм СОЛОВЕЄМ.

— В усі часи саме в карному розшуку служити було найважче, — висловлюю свою думку. Але у відповідь чую протилежне: робота не така вже й складна та надзвичайно цікава.

— В.К.: Особливо приємно буває, коли повертаємо людям викрадені речі. Можливо, щось вони вже вважали втраченим назавжди… Тож відчуваємо щиру вдячність, яка навіть без слів читається в їхніх очах.

— В.С.: Для нас найважливішим є кінцевий результат роботи. Адже за кожним реєстраційним номером заяви — чиясь історія. Люди чекають від нас допомоги. Досить часто ми залежимо від доказової бази: потрібен час на проведення експертиз; встановлення свідків та всіх причетних до злочину осіб тощо. Однак немає більшого задоволення, ніж розкритий злочин.

— Яким же повинен бути опер-професіонал?

— В.К.: Це людина з досвідом, якій притаманні аналітичний розум, комунікабельність, спостережливість, наполегливість і, як у нас кажуть, — «чуйка». Досить часто саме вона допомагає оперу розплутати павутину злочину. Завдяки злагодженій роботі з початку року працівниками нашого сектору розкрито 36 злочинів, вчинених з початку року, та 26 — минулих років. Також задокументовано три факти незаконного обігу зброї, розшукано трьох злочинців. За цими цифрами — копітка праця, вдячні заявники та покарані зловмисники.

— В.С.: Щодня оперативники використовують професійну «скарбницю майстерності», яку створили «аксакали» карного розшуку усієї області. Це не книга й не база даних (усміхається). Це скрижалі оперативної роботи розшуковців. Про це детально не розповідатиму, це — таємниця. Одначе кожен, хто служить, виконуючи ці заповіді, обов’язково є професіоналом.

— Робочий день оперативника не має чіткої межі. Як вдається поєднати роботу з сімейними справами?

Мої співбесідники посміхаються й подумки підбирають потрібні слова. А я не втримуюся від ще одного запитання: «Як рідні ставляться до мінімальної присутності чоловіка в домі?».

— В.К.: Служба в міліції — це частина мого життя. Ще будучи дитиною, мріяв про міліцейські погони. Взірцем правоохоронця для мене був товариш батька, який служив в УБОЗі. А щодо мінімальної присутності… (пауза). Дружина ставиться до моєї роботи з розумінням і терпінням, за що я щиро їй вдячний. Зате відпустку та вихідні повністю присвячую сім’ї. Наче все сказав, передаю слово Віталію…

— В.С.: Що тут розповідати… Я не марив службою в міліції. Так склалися обставини. Проте не жалкую про обраний шлях. Крок за кроком, опановую особливості роботи й віддаюся їй цілком. А рідні… Вони з розумінням ставляться до моєї служби.

— Дякую за цікаву розмову. Користуючись нагодою, вітаю зі святом. Бажаю стовідсоткового розкриття злочинів, а також злагоди й добробуту в сім’ях. А головне, завжди повертайтеся додому живими та здоровими!

— Служимо народу України!