«Кого і за що ви засуджуєте?», -

 Іван Гладуняк, депутат обласної ради:
«Завжди сповідую християнський принцип: «не суди, і не судимий будеш». Я – противник категоричної оцінки тих чи інших людей, вчинків чи подій. Адже ми ніколи не знаємо, що з нами, нашими дітьми чи близькими буде завтра, чи в якій ми опинимося ситуації».
Кузьма Матвіюк, шестидесятник, колишній політв’язень, учасник руху національного відродження:
«Найбільше засуджую керівництво нашої, у 1991 році відновленої держави, яке віддало у чужі руки інформаційний простір – пресу, радіо і телебачення. Які ж вони патріоти?! Адже раніше кожен школяр знав, хто такий Володимир Ілліч і що більшовики, беручи владу у свої руки, в першу чергу брали під контроль телеграф та банки. Наша ж влада, навпаки, швиденько віддала у приватні кишені засоби масової інформації, які ведуть антиукраїнську пропаганду й досі».
Олег Омельчук, ректор Хмельницького університету управління та права:
«Дотримуюсь християнського принципу: «не суди, і не судимий будеш». Що ж стосується іншого засудження, є відповідні компетентні державні органи, на які покладена функція вирішення питання про правомірність чи неправомірність дії або бездіяльності. Якщо ж розглядати моральні вчинки, у кожного свій суб’єктивний погляд. Я маю свою внутрішню оцінку кожної дії чи кроку того, що нині відбуваються у нашій державі. Проте вважаю, що з точки зору християнської моралі її не потрібно оголошувати публічно. Якщо ж держава цікавитиметься думкою своїх громадян, на те є референдум та соціологічні опитування, які можуть показати репрезентативну думку більшості населення нашої держави».
Алла Кіящук, директор Хмельницької спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи І–III ступенів № 1:
«Якщо ж казати про якості, для мене найстрашніше, коли людина байдужа. Саме її я найбільше засуджую, адже така життєва позиція не доведе ні до чого доброго. Особливо не подобається байдужість у роботі. Бо з подібним ставленням до роботи люди не зроблять нічого корисного ні для держави, ні для суспільства».
Коментар
Олександр Дацюк, протоієрей Хмельницької єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату:
«Святе Письмо каже: «Не судіть, і не судимі будете». Перш, ніж когось засудити, потрібно поглянути на себе. Якщо людина порушує Біблійні заповіді, грішнику потрібно співчувати, а не засуджувати його. Скажу словами святих отців: «Хто не схильний сам до зла, той не здатний і судити інших». «Будемо уважні до себе і не станемо висміювати інших, тому що і в нас самих чимало такого, за що сміємося над іншими». «Суди насамперед себе, якщо хочеш засудити іншого».
Наталя Ханецька, практикуючий психолог, доцент кафедри практичної психології Хмельницького національного університету:
«Можна виділити дві точки зору. Перша: якщо ми засуджуємо риси характеру людини, вони, як правило, присутні і у нас. І така людська природа, механізм самозахисту, що у собі ми їх бачити не хочемо, а шукаємо і засуджуємо в інших. Як показує практика, щасливі люди нікого не засуджують, а живуть своїм життям. У них на це просто не вистачає часу. А нещасні, в житті яких немає нічого цікавого, починають шукати за що зачепитися у інших. Ще один аспект: за рахунок приниження та засудження інших такі люди підвищують свою самооцінку, вважаючи, що таким чином вони зростуть в очах інших».