«Позбавити вас від порчі та чаклунства може лише церква. Усі бабки та екстрасенси - то від нечистого», -

 Нам пощастило застати отця Симона - якраз був піст, і батюшка був удома. А так - священик постійно в роз’їздах - його часто викликають ті, хто потерпає від чаклунства. Так само, за порятунком, у це невеличке село з’їжджаються люди зі всього світу - з Німеччини, Австрії, Голландії, Норвегії, Фінляндії, Італії... На зароблені гроші батюшка перекрив дах у церкві, поставив купол, поміняв підлогу, перекриття всередині. Сам же мешкає у старенькій хатині у спартанських умовах. «А мені більше не треба» - каже він.
За словами отця Симона, недуги мають два джерела - тілесне начало або ж духовне. Що стосується тілесного, воно повинно лікуватися тільки медициною. А що стосується духовного, то доки церква не допоможе - результату не буде, - може невірно встановлюватися діагноз, або ж неправильно призначатиметься лікування.
Кожен вид чаклунства має свої прояви. На людину, на господарство, на дім (отець Симон розповів, що до нього приїжджала 90-літня італійка, яка все ще хотіла вийти заміж. Але не могла - через порчу на її помешкання. І батюшці вдалося допомогти їй). І багато залежить від того, що саме брали для цього чаклунства.
«Біси борються за свою жертву до останнього»
«Найголовніше - вірно встановити діагноз, - каже священик. - Я, для прикладу, бачу не очима. Як? Якщо почну пояснювати, ви не зрозумієте. Але коли до мне приходить людина з проблемами, я їх бачу одразу.
Якось під час служби одна із жінок упала. Чоловік її підіймає, а вона раптом стала такою важкою, що він не може її зрушити. Ми принесли їй святої води, побризкали, я прочитав молитву. Кажу: «Підіймай». Підняв. Кажу чоловіку, що це чаклунство, і нехай вона стоїть біля мене.
Після богослужіння ми завжди служимо молебень за болящих і немічних. І тільки-но я взяв Євангеліє, як та жінка почала нявкати. Я її перехрестив, поклав на неї руку, вона затихла. Коли почав читати молебень від чаклунства на людину, її кинуло на підлогу, почало жбурляти збоку вбік. А я не маю права зупинятися, мені головне не її тіло, яке після такого звичайно ж, постраждає, мені треба молитися за її душу. І от ця жінка стає навколішки і починає повзати по церкві. Підійшла до одного аналоя, постояла, до іншого... А потім зайшла мені за спину і грубим нелюдським голосом як зареве: «Нічого в тебе зі мою не вийде! Зрозумів?!». В її чоловіка волосся дибки стало. Коли я вже все, що потрібно, зробив, пояснив їм, що начаклувала їй краща подруга, і, роблячи це, добавила щось від кішки чи кота, тому жінка під час молитви й нявкала. Чоловік так перелякано запитує: «Батюшка, а вона ще буде нявкати?». Кажу: «Забирай додому, а після опівночі перевіриш, якщо занявкає, привезеш» Більше вони не приїжджали».
Бувають випадки, коли елементарні речі, які ми не вважаємо гріхом, можуть привести до страшних наслідків. Якось до отця Симона приїхав молодий хлопець разом з мамою. «Чого приперлись?», - запитує батюшка (отець Симон простий у спілкуванні і любить пожартувати). «Проблеми із сином», - каже жінка.
«Після служби взяв їх до себе, молюся, і що спаде на думку, записую собі на листочку - продовжує він. - Потім віддаю його своєму послушнику, він молиться, і теж робить свої помітки (так отець Симон складає «особову справу» на людину і по ній визначає, які у неї проблеми). І коли подивився на ці замітки, бачу, що хлопцеві у спадок дісталося чаклунство по лінії його матері - від бабусі, яка сиділа поряд. Кажу їй: «Зізнайтеся, що ви такого зробили, за що Господь покарав вашого внука?». А 18-річний хлопець страждає від сильних нападів епілепсії. Ці люди вже їздили в Київ, до бабок, до мольфарів на Західну Україну. Бабця: «А давайте я напишу заяву, щоб ви отримували мою пенсію. Тільки допоможіть!».
Але це неправильна постановка питання, бо скільки б мені не дали, це все умовно, і не відповідає справжній вартості. Бо коли бачиш, що у людини є чаклунство на смерть, бачиш, коли це станеться, за яких умов і з якими наслідками, то хіба можна оцінити це у грошах? А у того хлопця була саме така ситуація. І щоб йому допомогти, потрібно, щоб бабця сама зізналася. А вона - ні в яку! Тоді кажу: «Ти нащо проклинала сусідку? Ти знаєш, що такі речі дуже караються Господом, і дуже часто - самотністю, страшними хворобами і смертю дітей та онуків. Попроси в сусідки вибачення, піди до батюшки, покайся і попроси, нехай прочитає над тобою молитву на тих, хто кляне. Інакше цей гріх не зніметься, і я не зможу допомогти твоєму внуку. Він буде хворіти і залишиться самотнім до кінця свого життя».
Потім хлопець з татом ще кілька разів приїжджали до мне. Казали, що бабця так і не розкаялася. Але мені шкода було хлопця, і я поїхав до них додому, відслужив молебень від чаклунства на людину і на житло. А через якийсь час малий приїхав сам і розповів, що напади епілепсії повністю припинилися. Зате його тато з того часу, як ми з ним спілкувалися, уже тричі потрапляв у автокатастрофу. Остання сталася кілька днів тому. Отак біси розправляються з тими, хто їм заважає. Бо стара їм служила. А оскільки хлопця до мене возив тато, щоб я його врятував, то він їм заважав. От вони й вирішили прибрати його з дороги. Через автокатастрофи».
Чаклунство нерідко буває причиною смертельних захворювань
Або ще був випадок. Якось приїхала до отця Симона родина з дівчинкою чотирьох рочків. Просять: «Благословіть, батюшка, на операцію». «Я не можу цього зробити, - пояснює він, - бо мені потрібно знати ім’я пацієнта і лікаря, який оперуватиме. Можу лише помолитися за операцію».
Як йому пояснили, в дитини на грудях з’явився наріст. Возили в Київ, там зробили аналізи, які показали, що то онкологія. Поїхали вдруге, повторний аналіз підтвердив діагноз. Священик порадив батькам замовити спеціальну службу - лише для їхньої дитини. У призначений день вони приїхали, отець Симон відслужив службу, помолився біля ікони владики Луки.
«Через місяць ці люди знову приїхали на службу, - продовжує священик. - Як вони розповіли, якраз після нашого молебню, на Різдво, вранці виявилось, що наросту в дитини на грудях немає - вночі він сам відпав. Кажу їм: «Поясніть своїй дитині, щоб вона молилася владиці Луці і дякувала йому, бо Господь дав їй зцілення по його молитвах.
… Приїхали люди зі своїм племінником: «Допоможіть, бо наступного тижня йому мають видаляти пухлину зі щитовидної залози». Подивився його «особову справу» і кажу, що спробую допомогти, але для цього хлопець повинен припинити ворогувати зі своєю матір’ю.
Крім того побачив, що у них є чаклунство на помешкання, і його потрібно прибрати. Приїхав до них, а вони й розповідають, що наступного дня після того, як хлопець повернувся від мене, його викликали в лікарню, аби перед операцією, яка мала відбутися через чотири дні, обстежити. Відправили на УЗД, водять мишкою, водять, а пухлини немає. Зникла!
Зникла, тому, що вона була послана чаклунством спадково, і це дісталося хлопцеві від одного з його далеких предків. Адже чаклунство терміну давності не має і може передаватися по спадку, і не лише на дев’яте коліно, як вважається, а без числа. І без церкви нікуди не дінешся.
А коли в бабки качають яйця і виливають віск, це теж із чорної магії. Тому якщо настане полегшення, воно буде нетривалим, оскільки прийшло не від церкви. Біси можуть дати зцілення, але своєю, чорною силою, не Божою. Для чого це робиться? Для приваблення інших, щоб люди ходили до бабок. Бо коли йдеш до бабки чи до екстрасенса, і вони дають тобі зцілення, ти потрапляєш у чорні списки і стаєш кандидатом у пекло. Тож біси борються за кожного.
А почитайте Святе писання. Там говориться, що Господь дарував благодать Духу Святого святим апостолам, і це вони можуть виганяти духів нечистих та зцілювати недуги - «і покладуть руки свої на немічного, і молитва зцілить болящих». Там ніде не сказано, що це може зробити бабка чи дід».
Тема бісів - така незвична і таємнича, тож цікавлюся: «А вони так виглядять, як їх малюють - на копитах і з рогами? «А ви хочете побачити? – жартом відповідає на моє безглузде запитання отець Симон. - Бо коли щось свіженьке потрапить, назву ваше ім’я чи адресу, воно вас провідає. Мені люди часто розповідають, як по ночах їх провідують гості на копитах і висотою під стелю. І даремно їм не вірять, сприймаючи за божевільних. У більшості випадків усе так і є. І це дуже просто перевертає свідомість, повірте».