Жіноча доля

 Знаю її з дитинства. Багато горя випало на її долю. Батько покинув їх із матір`ю, коли вона була ще маленькою. Мати працювала на декількох роботах, щоб дочка ні в чому не знала нужди. Дівчинка росла слухняною та працьовитою, в школі навчалась на “відмінно”. Закінчила школу з відзнакою, поступила в Чемеровецьке медучилище, де здобула фах медсестри. Але прийшло горев їхню хату: від лейкозу померла мати. Дівчина важко переживала цю втрату, та потрібно було жити далі. Влаштувалась на роботу в лікарню палатною медсестрою. Згодом вийшла заміж за хорошого хлопця Леоніда, народила дочку. Чоловік був дуже добрим, допомагав по господарству, постійно щось майстрував, адже мав “золоті руки”. Коли жінка була на роботі, прав пелюшки, варив кашу дитині. Мав офіційну роботу та підробляв на халтурах.
Через декілька років спільного життя почав випивати, приводив п`яних друзів до хати, з погребу виносив закрутки, городину і обмінював на пляшку горілки. З роботи звільнили. Періодично їздив на заробітки у Москву, де працював на будівництві. Спочатку привозив непогані гроші, згодом почав приїжджати з пустими кишенями і говорив, що його в поїзді обікрали, хоча друзі говорили, що він їх пропив. А останнього разу поїхав і не повернувся. Згорів у найманому будинку в селі, де працював на будові. Жінка поїхала забирати його додому, але як виявилося, не було кого забирати, тільки купку обгорілих кісток. Їй порадили спалити їх у крематорії, а потім скласти в урну і так поховати. Жінка так і зробила. Приїхала додому із маленькою урночкою в руках. На похорони прийшло все село, тому що чоловік був доброю людиною, багатьом людям допомагав.
Після похорону жінці було дуже важко і морально, і фізично, адже тримала чимале господарство і працювала, але дочка в усьому допомагала матері, та й вчилась непогано. Згодом поступила в місцевий університет на спеціальність соціального педагога, але після його закінчення не працює по фаху, влаштувалась друкаркою в лікарню. Дівчина роботяща та добра, але незаміжня, тому що дуже спокійна, нікуди не ходить з сільською молоддю. А кому така потрібна? Теперішні хлопці не дивляться на роботящих дівчат, а вибирають шустрих і розбитних. Та вірить вона, що прийде її пора і вона зустріне хорошого хлопця, створить з ним сім`ю. А її мати вже на пенсії, сидить вдома, порає невеличке господарство та мріє про онуків.
З цією жінкою я знайома давно: вже 26 років. Знаю її з дитинства, адже вона моя мати...

Галина Заставна
Хмельницька область
Ярмолинецький район
с. Скаржинці