Кабачинська вважає себе абсолютно незалежною, Гірник - самостійним

 Павло Гірник, поет, лауреат Шевченківської премії:
«Я – самостійна людина. А між самостійністю та незалежністю є деяка різниця: поняття незалежності краще застосовувати по відношенню до держави, а не особистості. Хоча, якщо заглибитись, незалежність – це ілюзія…
Я – самостійний від держави. Маю з нею віддалені стосунки – живу в селі, харчуюсь тим, що сам виростив, насолоджуюсь духовною свободою. Держава мене не утримує. Я – фізично незалежний від неї. До того ж маю особисті судження, які не боюсь висловлювати».
Анатолій Собко, депутат міської ради:
«Так, я – незалежний, як і усі члени моєї родини. Одна із складових нашої незалежності – невеликий бізнес, завдяки якому ми живемо. І я пишаюся тим, що живу та працюю в уже незалежній Україні. Це моя земля, тут народилися мої батьки, я та діти. І хоч окремі представники старшого покоління полюбляють згадувати період Радянського Союзу, мовляв, життя було кращим, спокійнішим… Я ж вважаю, що незалежність нашої країни відкрила вікно в Європу, надала можливість розвиватися у різних сферах. А незалежність нас, як народу загалом, та кожної людини зокрема, творить нас як націю».
Світлана Кабачинська, власний кореспондент «Дзеркала тижня»:
«Абсолютно. Глибоко переконана, що вільними та незалежними можуть бути лише ті люди, в яких воля є всередині: в характері, в самій біографії. Ніхто не зробить нас незалежними та вільними, крім нас самих. Це стосується як людини, так і країни загалом. Сьогоднішня Україна поки що абсолютно залежна країна. Однак чим більше буде в ній дійсно незалежних людей, тим швидше вони зможуть наповнити реальною суттю, змістом незалежність нашої України».
Кузьма Матвіюк, політв’язень радянських часів:
«Певною мірою можу назвати себе незалежним. За радянських часів, коли викладав в Уманському технікумі механізації, брав приклад зі свого старшого товариша. Незважаючи на тиск з боку групи російськомовних викладачів, він відстоював право думати, розмовляти та викладати українською. Частково ми свого досягли: технікум перейшов на українську мову, а етнічним росіянам, поки не вивчать українську, дозволили викладати російською.
Нині ж, за часів незалежності, з’явилося більше можливостей, але проблеми залишилися ті ж самі. Незважаючи на те, що теоретично Україна незалежна держава, однак де-факто – залежна від російських колоніальних служб».
Лев Бірюк, народний депутат України ІV, V, VI скликань:
«Безумовно. Був, є і буду незалежним. Незалежність – це стан людини, стан її душі, можливість мислити та відстоювати власні думки. Усе залежить від людини. Можна бути рабом, але лишатись вірним своїм поглядам. Й водночас, можна жити в незалежній країни, вважати себе вільним, а бути неспроможним відстоювати власну позицію, продатися за картоплину…»