Коліщаку комфортно в Хмельницькому лише на 50%, а Рудика обурює стан медичної галузі

 Світлана Лукомська, директор департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА:
«Часто доводиться їздити у відрядження до інших міст, держав. Але вже через кілька днів починаю сумувати за Хмельницьким. Дуже люблю і пишаюсь містом. Тут є де відпочити з дітьми, зустрітися з друзями, не соромно запросити колег з інших куточків України. Нещодавно повернулася з відрядження із Вінниці. Кажуть, за останні кілька років там відбувся значний прогрес. Однак чогось надзвичайного у Вінниці я так і не побачила. Єдине, у них більше ніж у Хмельницькому історично цінних будівель. На відміну від Києва, Львова чи інших великих міст, у нас немає поділу на Старе та Нове місто. У Хмельницькому усе рівномірно гарно і доглянуто: і центр міста, і приватний сектор – справжнє невелике європейське місто».
Іван Рудик, голова наглядової ради ПАТ «Проскурів»:
«Навіть якби було б не комфортно в Хмельницькому, це наше «болото», хоч-не-хоч, а мусиш його любити. До того ж місто має свою історію, традиції, а головне – хмельничани обрали міським головою людину, яка живе життям міста та переймається його проблемами. Що заважає в Хмельницькому? Думаю, усім не подобається стан медичної галузі. І хоча у Конституції прописано, що медицина у нас безкоштовна, насправді ж вона і не безкоштовна, і не платна. А подивіться, що робиться у обласній дитячій лікарні? Ніхто серйозно нею не займається! Там роботи – непочатий край!»
Віктор Коліщак, голова громадської організації «Рідне місто»:
«Чи комфортно? 50 на 50. Не заважає нічого. Але сумно дивитися на нашу інфраструктуру, особливо, порівнюючи із містами-сусідами. Куди в Хмельницькому можна піти дітям на канікулах? Ці місця на пальцях однієї руки можна перелічити!..
Спорт – це основа всього. Якщо дитину фізично розвивати, то вона буде успішною і у інших сферах. Коли я навчався у школі, зранку, перед уроками у нас була півгодинна ранкова зарядка на свіжому повітрі, під час якої ми не лише розминались, а й насичували організм киснем. Мій товариш веде секцію з боксу: з тридцяти шкіл міста до нього записалось лише тридцять учнів! Про яку фізичну культуру може йти мова?! Хоча спорт – це фундамент, з якого треба усе починати. А місто повинно створити для його розвитку максимально комфортні умови».
Олександр Касяндрук, головний лікар Хмельницького обласного центру профілактики і боротьби зі СНІДом:
«Хмельницький – місто протиріч. З одного боку – у нас якісний ринок сільгосппродукції, яким ми можемо пишатися. А також, хто щоб не казав, гарні та комфортні побутові умови. З іншого боку в Хмельницькому жахливе планування громадського транспорту, засилля малогабаритних маршруток, від яких мало користі – лише затори, загромадження руху. Я вже давно не бачив, щоб у нас в місті будувались парки, сквери, вже не кажучи про велосипедні доріжки. Якщо підсумувати – пенсіонерам тут зручно, комфортно, а ось про молодь та працюючих хмельничан цього, на жаль, не можу сказати».
Олександр Шиманський, головний балетмейстер Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького:
«Хоча в свій час об’їздив увесь Радянський Союз – від Молдови до Сахаліну, працював майже у кожному куточку України, все одно повернувся до Хмельницького. Дуже люблю це місто й нізащо не проміняю його на жодне інше. Тут затишно, компактно, усе у зелені. Хмельницький не стоїть на місці – оновлюється, вдосконалюється. До того ж саме тут я сформувався як особистість, балетмейстер, спрацювався з прекрасним колективом. Тут маю багато знайомих, шанувальників. Не раз пропонували переїхати до Вінниці, Дрогобича, Львова. Але я не погодився – занадто люблю наше місто і ніколи йому не зраджу. Мене усе в ньому влаштовує – навіть базар, який прославив Хмельницький на всю Україну».