Гаряча тема:
- Війна
На Дунаєвеччині попрощалися із Володимиром Овчаруком — офіцером вбитим сепаратистами (ФОТО)
Ховали молодшого лейтенанта 51-ї окремої механізованої бригади у його рідному селі Лисець.
22 травня став останнім днем життя для 17 солдатів 51-ї окремої механізованої бригади. Військова частина базується у Володимир-Волинську, проте напередодні трагічних події, її бійців направили на Донеччину під містечко Волноваха. Частина військових чергувала на блокпосту, інші — розбили табір у полі.
Близько шостої години ранку до блокпосту під'їхали сепаратисти та розстріляли солдатів. Кого поранили - добивали. Серед 17 загиблих українських солдатів був і 35-річний хмельничанин Володимир Овчарук.
Тіла вбитих військових до Рівного доправили у понеділок, 26 травня, двома військово-транспортними літаками. Там провели молебень. Потім труни повезли додому на поховання. Володимир Овчарук востаннє завітав до рідного села Лисець, що у Дунаєвецькому району, і у вівторок, 27 травня, там його поховали.
“Чутки про те, що Володю вбили з'явилися у четвер-п'ятницю. Його матір не знала та й не вірилося у це, - розповідає сусід загиблого Василь Вершигора. - Що сталося достеменно ніхто не знає, кажуть потрапили у засідку і їх розстріляли. ”
Віддати шану полеглому приїхали і очільники районного та обласного військових комісаріатів, проте на запитання: “Що ж саме сталося під Волновахою?”, відповідають коротко: “Загинув як герой”.
Проте навряд така відповідь задовольнить рідних та близьких 35-річного молодшого лейтенанта. Сім'я Овчаруків водночас втратила сина, батька, чоловіка.
“Він одружився, мав сина та доньку, купив машину, квартиру у Хмельницькому. Тільки жити і жити. Вова завжди ставив перед собою цілі і йшов, і йшов до них”, - говорить друг Микола Совєцький. - Спершу працював на підприємця, а згодом відкрив власну справу. Займався тим, що й любив — сільськогосподарською технікою.”
“Володя мій кум. Хрестив сина, а тепер його немає”, - не знаходить слів Валентин Михальчук.
В останню путь командира взводу проводжали, мабуть, усі селом. Люди розтягнулися колоною на сотню метрів. Від рідної хати до церкви, а звідти на кладовище.
“Був з широким кругозором, серед відмінників, але у той же час і спортивним. На гармошці грав з молодших класів. Любив техніку, а на машині їздив, коли ще був пацаном, - пригадує однокласник Віталій Когут. - Такий, що до чого не візьметься усе виходить.”
Якби не любов до техніки, життя у молодшого лейтенанта склалося б по-іншому: “З дитинства йому подобалося збирати, ремонтувати техніку. Тому вступив у професійно-технічне училище у Новій Ушиці, - розповідає односельчанин Юрій Телячий. - А вищу освіту здобув у Кам'янець-Подільському національному університеті, де й отримав звання молодшого лейтенанта на військовій кафедрі. Тому його мобілізували до армії та й Володя не шукав можливості уникнути служби.”
Редакція газети "Є" висловлює співчуття рідним та близьким Володимира Овчарука.
Нехай земля буде пухом...
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: