Продуктами, консервацією, медикаментами...

 Як і раніше, вони збираються двічі на тиждень, що стало гарною традицією за останні вісім років. Але вже не співають, хоча їх знає вся Україна: ветеранський колектив «Паросток» з Ярмолинець — переможець чисельних музичних конкурсів та фестивалів, неодноразовий учасник найтривалішої програми українського телебачення «Надвечір'я». В тому числі й 25-го, ювілейного вечора.
«Ми вже не співаємо, бо не той час, — каже учасник колективу Валентина Гром'як. — Зараз в Україні, можна сказати, траур — гинуть молоді хлопці, і щоб внести свою лепту, ми, по мірі сил, вирішили допомагати їм.
Спочатку приносили з дому консервацію, збирали гроші на продукти. Зараз похолодало, і ми почали плести для наших хлопчиків теплі шкарпетки, а плетучи, молимося. Просимо Господа, щоб у них ноги були в теплі, щоб ворожа куля їх не брала, і щоб вони повернулися до своїх рідних живими і здоровими. Вже зв’язали 27 пар».
Хто не вміє плести, торочить старі плетені речі і змотує в клубки. Ярмолинчани, знаючи про це, приносять їм старі кофти, хустки... Зрозуміло, що всі разом (а це -23 чоловіки, наймолодшому — 62 роки, найстаршій – 93) зібратися не можуть. Вік, хвороби... Але спільна мета надає сил. 93-літня Наталя Білик яка, до речі, все ще робить шпагат, стоїть на голові та бігає крос, упродовж цілого дня розплутує старі речі. Цікаво, що плести теплі шкарпетки та шарфи для бійців АТО запропонувала її донька, Галина Борович, яка також є учасником колективу.
Навіть 70-літній Анатолій Гага після трьох інсультів відмовився сидіти вдома, і разом з жінками мотає нитки, за свою невеличку пенсію купує вовняну пряжу.
«З нашого району в АТО служить 147 чоловік: як добровольців, так і призваних на службу, — розповідає керівник колективу «Паросток», координатор групи «Допомога військовим АТО» від Ярмолинецького району, Наталя Беренда, котра, до речі, з першого по останній день була на київському майдані. — От наш колектив і започаткував таку акцію. Дали оголошення в місцеву газету з проханням долучитися до доброї справи.
І люди приносять - картоплю, цибулю, часник, квашенину, крупи... Ми навіть не чекали на таку активність.
Я з червня спілкуюся з нашими бійцями щодня — у нас цілодобова гаряча лінія. З телефоном навіть сплю, бо хлопці, зазвичай, виходять на зв'язок о другій-третій годині ночі, коли терористи заспокоюються, і наші бійці отримують невеликий перепочинок.
Так, вони всі — герої. Але там вбивають, там холодно, немає медикаментів і часто нічого їсти. Але особливо їм не вистачає моральної підтримки. Адже є речі, про які вони не можуть розказати своїм домашнім. А мені розповідають усе. Є навіть хлопці, рідні яких не знають, що вони на війні. Тож декому доводиться заміняти маму, підтримувати, давати пораду. За освітою я правозахисник, але вісім з половиною років пропрацювала з людьми похилого віку, тож психологію знаю добре. До речі, з роботи була звільнена за політичні переконання».
Нашу розмову перервав дзвінок — телефонували зі сходу. Наталя Миколаївна якраз готувала чергову партію гуманітарної допомоги бійцям (всього з району служить 147 чоловік. Найстарший з них – 49-літній Віктор Боднар з Косогірки, батько двох дітей, якого відмовлялися брати в армію, вже чотири місяці служить добровольцем).
Тож почала записувати, що їм потрібно. А потрібно все — аж до найпростіших вітамінів та туалетного паперу. І особливо — потужні знеболювальні.
«Зараз холодно, — продовжує Наталя. — А на сході клімат зовсім не такий, як у нас. Влітку вдень може бути вище 40, а вночі — нуль. А зараз що там робиться! Сплять вони на голій землі — під КамАЗами. Тому їм потрібні карімати, спальні мішки, тепла білизна.
Після того, як ми дали оголошення в газету, за три місяці мешканці нашого району зібрали 115 тисяч гривень. Більше 60 тисяч із зібраних коштів пішло на лікування дев'яти нашим пораненим землякам. Один ярмолинчанин — Ярослав Костишкін з Томашівки, батько двох дев'ятирічних близнят — нещодавно загинув. 127-мом воїнам купили бушлати, теплий одяг, берци, 21 бронежилет. Плюс — продукти, теплий одяг, медикаменти...
... Але це — крапля в морі! Тому просимо і зараз - не маєте достатньо коштів, допоможіть чим можете! Там, на війні, їм потрібно буквально все. У них навіть вода не завжди є. І бувають дні, тижні, коли вони ділять її між собою ковпачками з-під пляшки».

P.S. Інформацію з будь-яких питань стосовно допомоги бійцям АТО можна отримати, зателефонувавши на гарячу лінію: (0-97) 96-97-034 (Наталя Беренда).