Гаряча тема:
- Війна
Отець Миколай: «Найкращим захистом від усілякої нечисті є дружба з Богом»
До отця Миколая із Ярмолинець їдуть не лише з Хмельницького, а й з усієї України.
Адже він не лише лікує тіло й зцілює душу - його, в основному, знають, як того, що виганяє диявола. На запитання, як йому це вдається, отець Миколай скромно відповідає: «То не моя заслуга. Я лиш інструмент в руках Господа».
Перший випадок, коли, уже слугуючи Господу, отець Миколай зустрівся з нечистю, стався, коли він ще був дияконом. «Одружився, а через місяць-півтора у матушки (моєї дружини) помер дідусь, — розповідає він. — Пам’ятаю, то була неділя, вже пізній вечір, година десь одинадцята, я якраз з Тернополя, зі служби приїхав. А тут заходить сусідка і каже: «Маєте зятя ксьондза (в нас так кажуть на священиків), і дрова в неділю рубаєте». А в нас, на Тернопіллі, такого не прийнято, щоб у неділю щось робити. Ми переглянулись, а всі домашні в хаті. Стишили звук у телевізорі, чуємо, за вікном хтось справді рубає дрова. Вийшли — нікого немає.
А вночі, десь годині о дванадцятій (потім — о третій і — о пів на п'яту), таке відчуття, ніби хтось до хати добирається — товче у двері, просто виламує. Увімкнув світло на вулиці, а в нас у спальні — вікно на веранду, а на веранді — дзеркало. І от через дзеркало бачу, як двері від ударів рухаються, а на вулиці нікого немає. Перехрестився, вийшов на вулицю, а сніжок такий легенький падав, — жодного сліду немає. Наступного дня побризкав усе свяченою водичкою, прочитав молитви, і настав спокій».
... Минув час. Отець Миколай став священиком. Перша його парафія була в селі Цекинівка Ямпільского району Вінницької області. Там він прослужив чотири роки, збудував храм. Приходили люди — з проблемами, з хворобами. Відчитає акафіст, потім людина звертається, каже: «Їздив по лікарях, навіть в монастирі був, — нічого не допомагало, а після вас усе минуло».
Саме село, де жив отець Миколай, Северинівка, було дуже непростим. Там мешкали люди, які не прижилися в інших селах. І там до нього почали звертатися з більш важкими проблемами: то дитина не спить — чогось боїться, то в хаті щось стукає. Робив, що знав, і допомагало.
«Я нічим таким, що би робили монахи-екзорцисти, ніколи не займався, — каже отець Миколай. — Роблю лиш те, що дозволено жонатому священику. Але так Господь дає, що мої молитви допомагають. Така воля Господня. Думаю, треба щиро в Бога просити.
Екзорцизмом, зазвичай, займаються старі монахи. Але людина може досконало молитися, а такого таланту не мати. Господь часто грішнику дає талант, щоб показати, що навіть він може мати спасіння, і заслугу в Бога. Може, він дав цей талант мені, щоб люди йшли і бачили, що будую храм (зараз отець Миколай будує храм у Ярмолинцях (авт.), і щоб допомагали. Я ж намагаюся робити це з чистим серцем і совістю, бо це — боротьба».
Можна й тіні боятися
Багато подібних моментів було, коли отець Миколай переїхав на Хмельниччину. Наприклад, ходить за людиною тінь. «Нещодавно звертався до мене чоловік: за кілька місяців схуд на 20 кілограмів, - продовжує священик. - Не їсть, не спить, боїться вийти на вулицю — дорослий, здоровий чоловік! Заходить у хлів чи в туалет, а перед ним чорна тінь. Я відслужив молебень, посповідав, причастив, зробив маслосвятіє і він як на світ народився. А то нечистий так мучить. Важко сказати, чому він чіпляється, але потрібно знати, що кожна людина починає християнський шлях з таїнства хрещення, і протягом земного життя ми свою віру повинні підтверджувати християнськими вчинками — відвідуванням літургії в неділю, сповіддю, причастям, доброю справою. Коли людина цього не робить, добровільно відходячи від Бога, тоді вона не має захисту, і нечистий опановує нею. Тоді й починається — то якась тінь ходить, то хтось розмовляє в порожній хаті… А може і вселитися. Я й з таким не раз мав справу. От недавно викликали в іншу область освятити хату, то людина непідготовлена такого б не витримала: люди падають на землю, починають гавкати, піна йде з рота... Коли роблю це в церкві, намагаюся, щоб у той час там нікого не було, тільки я і той, кому потрібна допомога.
А таких багато! Нещодавно їздив аж у Чернівецьку область. Люди придбали будинок, а там з першої ж ночі таке відчуття, ніби на горищі грають у футбол, просто пісок зі стелі сипався. Двічі посвятив приміщення, і людям дали спокій.
Ще одна жінка поховала сина. Фактично не відпускала його: постійно плакала, фотографії його біля ліжка порозкладала, щодня ходила на цвинтар, а ходити туди можна лише у певні дні — в поминальні. Ще можна піти в суботу — помолитися. А щодня — то недобре, не можна покійників турбувати. От «він» посеред ночі й почав приходити. Спочатку сідав у ногах, сопів, а потім почав душити. Я зробив усе, що потрібно, поспілкувався з тією жінкою і зараз у неї все спокійно.
Мене часто запитують, хто це робить? Нечистий, бо душа прийти не може. Вона проходить митарства і Господь визначає: чи в рай їй йти, чи в пекло. А сюди вона вже не повернеться.
А от своїми слізьми ми робимо їм дуже боляче. Бо люди часто розповідають, як покійники уві сні просять їх не турбувати. Прийшла до мене жінка, плаче: «Що робити? На цвинтар щодня ходжу, ледь не поселилася там, а він мені щоночі сниться: спочатку по пояс у воді, потім — по шию, каже, що я його топлю». Я з нею поговорив, вона посповідалася, причастилася, перестала ходити на цвинтар, і їй приснився чоловік - усміхнений, він стояв на галявині, серед пташок та квітів і дякував їй. «Я думала, йому приємно, що я кожен день ходжу на кладовище, — казала жінка, — а виявляється, що то не так вже й добре».
Одні люди розповідали, що кілька разів чули у себе вдома сміх дитини, бачили силует. Спробували дізнатися, хто там жив до них. Виявляється, колись у тій хаті трагічно загинула дитина. Але що цікаво: коли посвятиш хату, і люди, які в ній мешкають, посповідаються, причастяться, і я зроблю маслосвятіє, все те страхіття зникає.
Моліться й носіть хрестика
Щодо цвинтаря, то потрібно знати, що якщо цвинтар є церковним, тобто, коли церква опікується ним, це місце освячується, і територія цвинтаря має таку ж святість, як і церква. І там щось погане не повинно являтися.
Тому хочу застерегти людей: не можна лаятися на цвинтарі, курити, в поминальні суботи чи на Великдень пити і їсти. Тому що цим ми оскверняємо цвинтар, це те саме, що ти прийшов до церкви і почав їсти. Розумію, що це традиція, але то погана традиція, язичницька. І тому люди й бачать там речі, яких не мало би бути, бо нечистий, набираючи силу, може проявити себе.
... Сьогодні багато людей страждає на депресію. На мою думку — це перша ступінь опанування нечистим людиною, бо вона не має захисту. Якщо у вас депресія, згадайте, коли ви останній раз сповідалися, причащалися. Чи молитеся ввечері і вранці, чи носите хрестика. Хтось не носить, виправдовуючись тим, що хрестик йому заважає. Заважає? Це свідчить про те, що Господь вказує тобі — щось ти неправильно робиш. Я от з ним зріднився, він мені приємний.
Так от, при депресії людина спочатку відмовляється спілкуватися з іншими, потім замикається в собі. Потім — хто починає пити, в кого з’являються помисли про самогубство. А повернімося в старі часи — хто тоді лікував душевнохворих? Лікували при монастирях, переважно — сестри-монашки, які насамперед, зцілювали душу, бо це хвороба, а хворобою душі може піклуватися лише Господь або Ангели Божі.
Тому, щоб вас не мучила депресія, насамперед, треба відмежуватися від нечистого сповіддю, молитвою та причастям. Бо найкращим захистом від усілякої нечисті є дружба з Богом. Вранці встав — вклякни на коліна, кілька хвилин помолися, ввечері — встань на коліна, помолися, подякуй Богу. В неділю знайди час піти до церкви. Я розумію, що не кожен може це зробити, бо хтось працює, в когось діти, а хто має один день вихідного і треба вдома щось зробити. Але все-таки знайдіть хвилину прийти в Божий дім, висповідатися причаститися. І тоді нечистий не матиме до вас доступу. Бо якщо ми його не пустимо, сам він не увійде.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: