Хмельничани проїхали дорогою життя до Старобільська

Минулого тижня у Старобільську на спільній сесії міської та районної рад (участь в якій взяла делегація Хмельницької міської ради) було підписано угоду про партнерство між містом Хмельницький та райцентром, який нині перебуває у прифронтовій зоні АТО, повідомляє сайт Хмельницької міської ради. Саме у Старобільськ та сусідній Сєвєродонецьк, зважаючи на ситуацію на Сході України, перемістилося чимало обласних установ Луганської області (зокрема, Луганський національний університет ім. Т. Шевченка).

Те, що хмельничани приїхали у прифронтову зону, було зрозуміло одразу, щойно на автотрасі на Харківщині з’явилися перші блокпости. А відрізок дороги між містами Сватове та Старобільськ виявився для водіїв бусу, навантаженого гуманітарною допомогою, найважчим. На півночі Луганщини цю трасу називають «дорогою життя» і хвилюються від можливої загрози прориву ворога на блокпостах № 29 і 31 – це біля села Оріховка, на рубежі річки Сіверський Донець, що досі відіграє велику стримуючу роль у стриманні сил російський окупантів та їх найманців.

Старобільськ теж пережив «чорний» період, коли сепаратисти пробували провести тут так званий референдум по визнанню ЛНР і навіть вивішували свій прапор над райдержадміністрацією. Провисів він три дні, але місцева громада та її керівники не піддалися на провокації і втримати ситуацію в місті та районі.

Зустрічали хмельницьку делегацію Ірина Веригіна, яка раніше виконувала обов’язки голови Луганської облдержадміністрації, та її колега – заступник голови райдержадміністрації Олександр Калінін. Саме Ірині Костянтинівні та депутату Валерію Лескову належала ініціатива поріднення міст, а вже виконуючий обов’язки міського голови Костянтин Чернилевський прийняв рішення надати цим зв’язкам офіційного значення, на доказ чого скріпив угоду про поріднення наших міст своїм підписом та печаткою.

Ірина Веригіна є одним із засновників благодійного фонду «Майбутнє Луганщини», через який представники делегації передали допомогу хмельничан старобільській громаді, переселенцям та військовим. Власне, віднині допомога прифронтовому Старобільську стане пріоритетною у тій допомозі, яку мешканці Хмельницького здійснюють в зоні АТО.

Старобільськ – місто історичних загадок та контрастів. Його не можна назвати суцільно російськомовним, адже, до прикладу, районна газета «Вісник Старобільщини» виходить українською мовою. Історія міста – також цікава тим, що саме тут, на краю Дикого Поля та Дону гартувалася козацька вольниця, саме тут у 1708 році вибухнуло козацько-селянське повстання під проводам отамана Кіндрата Булавіна, якого підтримала частина запорізьких козаків.

А ще у місті існує своєрідний культ персонажів роману «12 стільців» Ільфа та Петрова, які писали свій Старгород зі Старобільська. Тому у центрі міста можна побачити бронзове зображення Кіси Вороб’янінова (який нагадує актора Сергія Філіппова), а трохи далі, у сквері, Остапа Бендера з хлопчиком, який просить у нього гроші.

Довідка: Старобільськ (до 1933 року – Старобільське) – місто у Слобідській Україні, районний центр Луганської області. Розташований на півдні Середньоруської височини, на лівому березі річки Айдар. Засноване на території Острогозького полку Слобідської України.

Наразі у Хмельницького більше десятка поріднених міст у різних країнах світу. Першим містом-побратимом стало місто Модесто (США), з яким угода про поріднення була підписана у 1987 році. Далі партнерські стосунки було встановлено з містами Сілістра (Болгарія), Бор (Сербія), Белць (Молдова), Чеханов (Польща), Крамфорс (Швеція), Шицяджуань (Китай), Іваново та Твер (Росія), Акваскальєнтес (Мексика), Шяуляй (Литва), Манісес (Іспанія), Кармель (Ізраїль).