Андранік Алексанян: „Починаю життя спочатку”

Після трьох років творчої перерви, складних операцій та реабілітації юний співак з унікальним голосом Андранік Алексанян знову повертається до творчості. Нещодавно йому виповнилося 18. Отож, зізнається співак, дитяча пора вже минула, тож час братися за нові справи. Він прибрав з видноти всі грамоти та кубки, які свого часу виборов на численних співочих конкурсах, бо каже, що починає життя з чистого аркуша. І почати вирішив з малого – запису нових пісень. „Хочу нагадати про себе, – каже Андранік. – Я не покинув музику просто так: вимушено, через хворобу довелося забути про сцену на довгих три роки”.

Унікальний від природи голос хмельничанина з дитинства приніс Андраніку заслужену славу. Кілька сольних концертів, дитяче «Євробачення», перемога на «Слов’янському базарі», десятки співочих конкурсів… Недарма унікального хлопчика називали українським Робертіно Лорреті. Погодьтеся, не кожному підлітку вдається досягти таких творчих висот. Втім, мало хто здогадувався, з яким болем давався йому кожен виступ: через рідкісну хворобу ахондродисплазію йому було важко ступити й кілька кроків. Численні обстеження, нерадісні прогнози лікарів... Однак сім’я юного співака зважилася на операцію.

Велике щастя – жити без болю

„Після лікування в Ізраїлі та реабілітації вже минув рік, – розповідає мама співака Людмила. – Влітку маємо знову їхати до Ізраїлю, щоб лікарі подивилися як минає реабілітаційний період. Наразі приїхали до Хмельницького. Дуже сумували за рідним містом. Не були тут близько двох з половиною років”.

Рік обстежень, рік операцій (Андраніку зробили два надскладних оперативних втручання), рік реабілітації… Про навчання в Харківському музичному училищі, до якого якраз напередодні усіх цих випробувань вступив хлопець, не могло бути й мови… Сьогодні Андранік знову хоче повернутися до навчання.

«Вибираємо якраз вуз з музичним ухилом, – розповідає Людмила. – Займатися далі музикою – бажання дуже велике. Але ще паралельно Андранік хоче навчатися в медичному. Це поки ще в планах, але будемо намагатися їх реалізувати».

Зараз співакові набагато краще, ніж було до лікування.
„Ми бачимо позитивні результати – і це головне, – каже мама Андраніка. – В Ізраїлі, зізнаюся, було дуже важко. Морально важко. Не віриться, що ми усе це пережили. Коли йшли на операцію – про ризики не розповідали навіть рідним. Лікарі нам не давали гарантії, що все буде добре. Казали, 50 на 50. Були дуже великі побоювання, що опісля Андранік не зможе ходити... Чому ми пішли на такий ризик? Ми були на обстеженнях і в Нью Йорку, і в Женеві... Й скрізь нам лікарі казали, що на операцію залишилося не більше, ніж півтора року. Кістки в ногах змістилися настільки, що зачекай ще трохи – і вже не зробили б нічого. Тому, щоб поставити дитину на ноги, треба було ризикувати”.

Після восьми переломів на ногах Андраніку встановили апарати Тейлора для розтягування… В ногах було 42 спиці. Двічі на місяць курси антибіотиків. Хлопчика мучив такий страшенний біль, що він спав всього годину-дві на добу. Не встаючи з лікарняного ліжка, Андранік лежав шість місяців. А потім, зізнається мама, вчився заново ходити...
„Ризик того був вартий, – радіє нині за сина Людмила. – Іноді ще біль в ногах дає про себе знати, але він – ніщо в порівнянні з тим, який був раніше. Якщо до операції Андраніку важко було ступити й 10-15 метрів, то під час реабілітації він щодня проходив по 7-8 кілометрів. Для нього велике щастя – жити без болю”.
Після лікування додав Андранік й у рості. Якщо до операції зріст був 1 метр 32 сантиметри, то зараз 1 метр 50 сантиметрів. Але, зізнаються в сім’ї співака, для них ріст ролі не грав ніякої.
„Не важливо, якого зросту людина, головне, щоб душа була велика, – каже мама. – А душа в Андраніка – як океан! Нині він починає серйозно займатися благодійністю. Після всього, що довелося нам пройти, багато переосмислило ся, на багато речей подивилися іншими очима. Бо найголовніше в житті це здоров’я, його не купиш ні за які гроші”.

З чистого аркуша

Людмила Алексанян хоче подякувати усім, хто допоміг їхній родині пережити цей складний період.
„Дякуємо, тим, хто допомагав фінансово і підтримував морально, – каже вона. – Безмежно вдячні усім жителям України, чиє щире серце і чиста душа відгукнулися, хто був з нами у цей важкий період. Ми отримували багато листів та дзвінків від незнайомих людей, і в кожному відчувалася та підтримка, яка так була потрібна синові. Переживали за нього, як за власну дитину”.

Після довгої вимушеної перерви Андранік знову заспівав. Уже записав кілька нових вірменських пісень та одну французьку. На черзі – українські, португальські та італійські композиції. Нині він співпрацює з відомими авторами та планує запис студійного альбому. Його вихід очікується вже наступного року.

Творчих планів в Андраніка надзвичайно багато, бо, як зізнається співак, за ці три роки дуже сумував за сценою. Потроху відновлює й концертну діяльність. На часі кілька благодійних концертів на підтримку вірменської громади.
Наразі Андранік вже пройшов прослуховування на «Х-фактор». Мріє про «Нову хвилю» та «Євробачення». Каже, що прибрав з полиць всі грамоти та кубки, бо починає життя з чистого аркуша.