Хмельничанка уміло перетворює газету на прикрасу інтер’єру

Серед творчого доробку майстрині кошики, вази, підноси, іграшки. З чого усе почалося, як народжуються нові вироби і як навчитися творити шедеври власноруч, розповість нашим читачам сама майстриня.

«Я завжди любила створювати щось руками. Про «паперове» лозоплетіння, як вид мистецтва, я дізналася два роки тому, і відразу взялася за діло», - пригадує рукодільниця.

Жінка закінчила торговельний технікум, але це не завадило їй опанувати такий рідкісний вид мистецтва. Світлана зізнається, що спочатку плетіння давалося важко, мовляв, головне у справі – терпіння, адже підготовка до процесу займає більше часу, ніж виготовлення виробу.

«Але чи хороша буде річ, чи ні - залежить від спеціальних паличок, які і є основою виробу», - зауважила умілиця.

Усе починається з паперових трубочок

Насамперед, потрібно підготувати аркуш газетного паперу, який, за словами Світлани Грудініної, можна придбати у будь-якому газетному кіоску. За допомогою ножиць майстриня спочатку нарізає смуги шириною не більше 10 сантиметрів. Поклавши папір перед собою, під гострим кутом, Світлана прикладає спицю для в’язання. Далі заправляє куточок газети під спицю і починає скручувати лист якомога щільніше.

Для створення будь-якого виробу, потрібно приготувати не менше 250 трубочок.

 «Для того щоб наша трубочка не розплелася, слід використовувати клей і закріпити з його допомогою куточок листа. Таким чином, потрібно приготувати не менше 250 трубочок. Кількість залежить від розміру і складності виробу», - розповідає майстриня.

Як розповіла умілиця, таких «паличок» на один виріб використовують приблизно 300-500 штук.
«Коли паперові заготовки-палички готові, фарбую їх «морилкою» (бо вона імітує колір дерева) і завершує акриловим лаком. Паперова «лоза» зручніша у використанні, ніж природня. Вона дуже гнучка, естетична та пластична. З неї можна робити все, що завгодно», - ділиться досвідом рукодільниця.

На відміну від природньої лози, яку потрібно шукати в лісі або біля річки, за «паперовими» паличками не потрібно нікуди йти, а їх лише «накручувати». «Це найтяжчий і наймарудніший процес, але мені це подобається», - зазначила Світлана.

Все як в’язання гачком

Підготовка до роботи займає набагато більше часу, ніж сама робота. Спочатку Світлана Грудініна виготовляє так звані лозинки, а потім їх фарбує. Далі – шукає форми для майбутнього виробу. Якщо умілиця планує зробити вазу, вона бере звичайну пляшку з-під шампанського і її обмотує. Якщо в планах – зробити кошик для фруктів, формою слугуватиме пластикова коробка.

Майстриня стверджує, що часто люди не можуть відрізнити такі вироби від виробів із натуральної лози.

«Якщо виготовляємо корзину чи будь-яку круглу річ, то починаємо плести по колу. Це можна порівняти із в’язанням гачком. Спочатку робимо коло – дно кошика. Як бачимо, вийшло таке собі сонечко. А далі, якщо нам потрібно зробити, скажімо, ручку до нього, просто підіймаємо палички вгору. Для початківців раджу обов’язково мати форму. Але я вже так «набила руку», що можу плести і без макета», - розповідає мисткиня під час невеличкого майстер-класу.

Подарунки – власноруч

У помешканні Світлани Грудініної усе свідчить про те, що жінка творча людина - в коридорі висить декоративна вішалка, яку майстриня зробила сама; на робочому столі стоять її вироби – кошики, вази, різноманітні речі інтер’єру; з-під стола виглядають паперові трубочки; біля них примостилися пляшечки з лаком, фарбами та морілкою; на люстрі, в самісінькому центрі кімнати, висить плетений майстринею янгол; на підвіконні красуються обплетені паперовою лозою горщики з квітами.

 Техніка плетіння з паперової «лози» подібна до звичайного лозоплетіння. Різниця лише у тому, що в якості матеріалу використовують не лозу, а звичайний папір.

«Я люблю прикрашати своє житло. Воно стає для мене місцем, де я черпаю сили та натхнення», - розповідає хмельничанка.
А ще Світлана Грудініна завжди має під рукою ексклюзивний подарунок – чи то на день народження приятельки, чи то на ювілей колег. Адже речі, які вона виготовляє своїми руками, не лише естетично виглядають, а ще й створені з любов’ю… А це чи не найголовніше!