ye-logo.v1.2

Сергій Рогаль – живий приклад того, як жити повноцінно

Суспільство 3055
Щодня Сергій Рогаль проводить фізпроцедури для тих, хто потребує реабілітації.
Щодня Сергій Рогаль проводить фізпроцедури для тих, хто потребує реабілітації.. Фото: автора

Городоччанин Сергій Рогаль з тих людей, які вражають не лише своєю щирістю та життєрадісністю, а й величезним бажанням допомагати іншим.

Свого часу, у важкий період свого життя, він не просто не здався, а й навчився допомагати іншим долати труднощі як фізичні, так і моральні, щоб жити повноцінно, не боячись жодних перешкод.

Після закінчення школи Сергій обрав професію фельдшера, тож пішов навчатися до медичного училища. Опісля працював в районній лікарні та санепідстанції. І вже понад десять років – в Городоцькому районному територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Щоправда, зізнається, до того, як стати тут спеціалістом кабінету фізичних процедур, шість років просидів удома. Нещасний випадок на залізниці, внаслідок якого Сергій втратив ноги, докорінно змінив його життя.

На щастя, зізнається, знайшлися поруч люди, які витягнули Сергія з чотирьох стін та підштовхнули знову спробувати себе у медицині. І в нього усе вдалося. Нині чоловік радіє з того, що може комусь допомагати.

«Такі речі, мабуть, усіх, як-то кажуть, вибивають з колії, – зізнається Сергій. – На щастя, зі мною поруч завжди були друзі, які не давали мені замикатися в собі, витягували то на риболовлю, то на прогулянки. Згодом почав брати участь в шахматних турнірах для інвалідів-візочників. Тож зациклюватися на своїх проблемах часу, на щастя, не було».

Усі, хто знає Сергія, зізнаються, що він справді людина сильного характеру, хоч сам про себе такого ніколи не скаже. Коли будувався територіальний центр соціального обслуговування, Сергія, як людину, котра щодня їздить на інвалідному візку, запросили дати консультації по обладнанню, організації простору, щоб в закладі було легше пересуватися та отримувати такі необхідні процедури для реабілітації людям на візках. І запропонували роботу. Спочатку на волонтерській основі, а згодом – у штаті.

Нині Сергій – активний учасник різноманітних семінарів, спартакіад та заходів для людей з інвалідністю. Жодні обласні змагання з петанку та бочі без Сергія не обходяться. А ще він любить подорожувати. Причому самостійно усією Україною. Зізнається, варто спробувати лише раз, щоб перешкоди більше не лякали. Тоді десята поїздка вже не здається випробуванням. Сергій – активний учасник громадських організацій для людей з потребами. Зізнається, що мріє про те, щоб і в місті було менше візочників, замкнених у чотирьох стінах наодинці зі своїми проблемами, щоб було соціальне таксі, щоб візочники міста мали де збиратися разом.

«У нас ще є багато проблем, – зізнається Сергій. – Візочники з перешкодами стикаються вже за дверима свого дому. Невидимі для чийогось ока, вони стають справжнісінькою проблемою для людей на візку. Скажімо, немає доступних пішохідних переходів, які б відповідали державним будівельним нормам, надто мало пандусів, на яких і справді можна без перешкод піднятися до якоїсь установи, крамниці. Усе тому, що під час їхнього будівництва ніхто не питає про зручність тих людей, саме яким ними доведеться користуватися. Один на десятки може й відповідає тим нормам, решта – встановлені для «галочки». На практиці закон про доступність не діє і за його невиконання, на жаль, нульова відповідальність. Саме тому переважна більшість візочників воліє заховатися від світу в своїх чотирьох стінах».

Тож Сергій став, без перебільшення, живим прикладом того, що не варто замикатися та зневірюватися. Впевнений, людині потрібно показати, що вона не одна. «На щастя, – каже Сергій, – суспільство потроху змінюється, і вже сьогодні на вулиці можна зустріти людей, які підійдуть і запитають, чи, можливо, людині на візку потрібна якась допомога. Ще кілька років тому на таке годі було й сподіватися».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую