Вберегтися від зла

Відпочиваючи в інших країнах, ми привозимо із собою сувеніри, часто – талісмани, характерні для тамтешнього народу. Навіть наші крамниці заполонили слоники, крокодили, маски. Але чи принесуть ці чужоземні амулети щастя нам, українцям? Про українські споконвічні обереги ми попросили розповісти заступника директора Хмельницької дитячої школи мистецтв, кандидата мистецтвознавства Олену Дудар, котра давно вивчає український фольклор.
–  Треба пам’ятати, що усе те, що ми привозимо з інших країн, нетрадиційне для України, – розповідає Олена Олександрівна. – І деколи такі «чужі» амулети можуть зашкодити. Особливо це стосується африканських масок. Науковці досліджували, що вони приносили негатив. Адже все, що має свою символіку, а особливо маски, найчастіше виготовляють, дотримуючись певного ритуалу, не завжди налаштованого на добро.
–  То що ж таке – оберіг?
–  Під оберегом наші предки розуміли магічні предмети, фігури із зображенням певного божества, яким приписували таємничу надприродну силу. Здебільшого, це був невеликий предмет, який люди носили при собі для охорони. На обереги покладали великі надії: вони заспокоювали серце, охороняли від злих духів та стихій. Хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля – усе це належить до оберегів. А також – слова «добрий день», «з Богом», «бувайте здорові», як і «не убий», «не укради» – були не просто словами чи предметами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, тобто – оберегами.
–  А звідки пішло слово «оберіг»?
–  Походить воно від слова «берегиня», що рівнозначне грецькому «земля». З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптури знаходилися у хатах, зображення– амулети носили на шиї. А з прийняттям християнства символічний смисл Берегині переклали на образ Богородиці, яку сприймали як всемогутню заступницю перед Богом.
–  Цей образ дійшов і до нас?
–  Так. Наприклад, у вишивці: на обрядових рушниках, у жіночому одязі бачимо стилізовану жіночу постать, найчастіше – з піднятими руками (знак захисту). Нерідко Берегиню підміняла ідеограма – ромб з гачками – землеробський символ родючості, магічний оберігальний знак.
–  Що можна вважати споконвічним українським оберегом?
–  Роль оберегів у нас виконували зілля, трави, квіти. Наприклад, полин захищав від нечистої сили, дівчата пришивали його до одягу, особливо, коли йшли купатися – щоб русалки не залоскотали. Хлопці завжди носили при собі тютюн – теж як захист від нечисті. Так само відштовхував негатив часник, прикріплений до одягу. Священним оберегом українців є рушник. Хліб-сіль на вишитому рушнику – то висока ознака гостинності. Рушники на стіні – невід’ємний атрибут хатнього інтер’єру. Рушником вшановували появу немовлят, одруження дітей, зустрічали гостей, виряджали у далеку дорогу. Жінки ткали й вишивали рушники у «жіночі» дні – середу, п’ятницю і суботу, вкладали у нього свою енергетику. Оберегом дому від великого світу, від усього злого вважався поріг. Саме з ним пов’язано багато ритуалів. А коли з хати виносили покійника, обов’язково труною торкалися порогу – щоб негатив не повертався у хату. Значним оберегом для українців є хліб. Куди б людина не йшла, вона обов’язково несе хліб – символ добробуту, щастя, багатства і позитиву. Коли людина приходить у гості з хлібом, це означає, що вона несе у цей дім добро.
–  Ви сказали, що національний одяг теж має оберігальну функцію...
–  Звичайно. Колись українці не носили відкритого одягу. Чому? Бо одяг оберігав людину від нечистої сили, від спокуси. Ще й зараз священики вимагають приходити до церкви у довгому вбранні, без вирізів, коротких рукавів та міні-спідниць. Особливого значення надавали орнаменту. Йому приписували магічну силу «не впустити» у тіло хворобу. Вишивка розташовувалася біля усіх вирізів: біля шиї, на кінцях рукавів, прикрашала подоли. Таким чином охороняли прорізи– отвори. Була вишивка і на рукавах – у місцях біцепсів, як символ працездатності. А орнамент на грудях захищав від злих сил душу. До речі, мотиви орнаменту, що мали оберігальні властивості, бачимо не тільки в одязі, а й в оздобленні побутових речей, печі, кінської збруї, військової зброї. За народною естетикою вважалося, що красиве, гармонійне оздоблення привертає щастя, обіцяє захист, допомагає в житті.
–  Раніше дівчата ходили у вінках. Він теж вважався оберегом?
–  Вінки вдягали на свята, а у будні дівчата обвивали голову стрічкою. Залежно від віку, дівчата вплітали у вінок відповідні квіти. Зазвичай, їх було дванадцять. Кожна квітка щось символізувала. Троянда – кохання, біла лілія – чистоту і невинність, волошка – простоту і ніжність, вереск – самостійність, польовий дзвіночок – вдячність, лавр – успіх та славу, мальва – красу, півонія – довголіття, ромашка – мир та ніжність, безсмертник – здоров’я роду людського, калина – символ краси та дівочої вроди, символ України. Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників та лихого ока. А от весільний вінок на Поділлі був з барвінка, і його не плели, а шили.
–  Мабуть, найбільше оберегів супроводжували народження дитини?
–  Так. Під подушку у дитячу люльку клали ніж, який відлякував від дитини, доки її похрестять, нечисту силу. Ще відомий обряд «колисати кота». Перед тим, як покласти у колиску дитину, у ній заколисували кота. Кіт, на думку українців, є певним медіумом, він має зв’язок з іншим світом. І він залишав дитині позитивну енергетику. До дитячої купелі обов’язково додавали трави – барвінок, руту-м’яту. Також дитині робили ляльку-мотанку – для гри і оберегу від злого.
–  А які обереги Ви б порадили мати у оселі сучасному українцю?
–  У кожній хаті має бути вишитий рушник. У мене вдома, наприклад, зберігається рушник, вишитий бабусею. Рушнику варто відвести чільне місце, покуть, як колись казали. Бажано, щоб воно було на сході. Там ставлять ікони, рушник, освячене зілля (те, що ми освячуємо на Зелені свята, на Спаса), вербові гілки. Бажано мати і національний вишитий одяг. Добре, що зараз повертається мода на вишиванки.
–  А лялька-мотанка?
–  Теж здавна відомо, що мотанки мають велику захисну функцію, особливо для дітей. Лялька була водночас і іграшкою, і оберегом. Згодом сучасні іграшки витіснили мотанку, і сьогодні вона має захисну функцію, є берегинею дому, родинного затишку. У класі, де я працюю, теж є лялька-мотанка, яку мені подарували. І я вірю, що вона утримує певний позитивний мікроклімат.
–  Сьогодні можна купити вже готові обереги. Їх виготовляють у вигляді сердечок, підков, віничків, додають зерно, насіння, трави. Великий вибір і домовичків.
–  Домовиків в Україні задобрювали, залишали їм їжу. Але їх ніхто ніколи не бачив і не зображував. Домовики – це невидимі охоронці дому. І вже у сучасній літературі з’явилися уявлення про цей образ. Решта оберегів – сердечка, підкови, вінички – не стовідсоткові українські обереги. Але вони містять певні мотиви національних оберегів: наприклад, зерно – символ плодючості, багатства, часник – відганяє злу силу, гречка – символ достатку. Так само підкови – на щастя. Але в давнину вважалося, що удачу приносить підкова, яку згубив кінь. Її не фарбували і вішали догори ріжками, щоб з умовної чаші не сипався на долівку добробут. Є майстри, які дотримуються особливостей традиційної української обрядовості та атрибутики. Але деколи поєднують нетрадиційні трави чи насіння. Такі сувеніри особливої оберегової функції не мають.