Гречка «made in China»: недешево! Та чи смачно?

Довгоочікувана гречка з Китаю дісталася і Хмельницького! Звістка про те, що заморську крупу будуть реалізовувати в мережах кількох супермаркетів примусила нас одразу ж кинутися на її пошуки. І в одному ми її таки знайшли. І навіть купили...

А де ж обіцяних 14 гривень?

В супермаркеті у відділі бакалії знайти китайський продукт не складно. На відміну від інших круп (наприклад, гороху чи пшона), поруч з гречкою є спеціальні таблички про країну походження крупи, виробника, маркування про стандарти якості тощо. На момент, коли ми купували гречку, на полицях була крупа була лише «на вагу», але консультанти обіцяли, що за день-два буде й фасована. От що здивувало, то це ціна! Обіцяли ж гречку по 14 гривень за кіло! А тут — 17, 90! А поруч — гречка вітчизняна — всього на 9 копійок дорожча.

На вигляд гречка з піднебесної — звичайнісінька крупа. Щоправда, начитавшись у всесвітній мережі Інтернет характеристик китайської гречки (а згідно з ними вона мала бути дрібна і темного кольору), ми дещо здивувалися: за розміром китайська гречка не відрізнялася від нашої, а колір — навіть дещо засвітлий.

«Ну і як, купують «заморську» гречку?» - поцікавилися ми в консультанта відділу.

«Та ми й самі її вже куштували, - відповіла жінка, - на смак — звичайнісінька гречка». Зачувши нашу розмову, літній чоловік підійшов ближче і дещо здивовано глянув у мій бік: «Ви що її купуватимете? Гляньте, он же наша є і за такою ж ціною!». Чоловік відверто не розумів, навіщо купувати китайське, якщо є своє, рідне.

А яка вона на смак?

Півкіло гречки ми таки купили. А ще прихопили стільки ж нашої — подільської. І відправилися додому готувати кашу. Візуально крупа нічним особливим не відрізнялася від нашої. Доволі чиста на вигляд, без лушпиння і чорних крупинок. Промивши обидва зразки водою, ми пересипали її в однакові каструльки. Додали води з розрахунку 1:2, трохи солі. До речі, для обох зразків каші і крупи, і води, і солі брали однаково.

Хвилин через 20 наша каша вже зварилася, а ось в заморську довелося тримати на вогні трохи довше, оскільки ще залишалася вода. Що цікаво, під час готування китайська крупа добряче збільшилася у розмірі, зернинки наче роздулися. Наша крупа хоч і поглинула всю вологу, але до таких розмірів так і не доросла.

Опісля, ми дали каші настоятися. А потім — зібрали загін добровольців і почали дегустувати. Одразу зазначимо, що жоден з пробантів не знав, де каша з вітчизняної крупи, а де із заморської, тому завдань, які ми ставили перед ними, було два. Перше - з'ясувати, де гречка наша, а де китайська. І друге, звісно ж, порцію якої з цих каш вони б хотіли отримати, скажімо, до обіду.

Результати дегустації нас неабияк вразили. З п'ятнадцяти пробантів жоден не помилився щодо походження крупи! Тобто, усі вгадали, де гречка наша, де китайська. Причому, серед них були як досвідчені господині, так і ті, хто готує гречку вряди-годи.

Щодо смаку, то китайська гречка сподобалась більше, аніж наша, лише одній людині. Ні, не можна сказати, що чужа гречка була неїстівною, однак більшість її охарактеризували як таку, що не має виразного смаку.

«Ця крупа — неначе «пуста»: ані смаку, ані запаху, щоправда, на біду — згодиться, - відзначила одна з господинь Тетяна. - Ще гривень п'ять за кіло я б за неї віддала, але 18 — ніколи».

А от вітчизняну гречку наминали за обидві щоки усі. Ще й нахваляли, мовляв, і навариста, і смак насичений, і аромат справжній «гречаний». Ще й добавки просили. Тож висновок, який ми зробили, доволі передбачуваний: той, хто вже спробував «китайський» продукт, свій на «заморський» нізащо не проміняє.

Ринки — проти чужої гречки

На продовольчих ринках обласного центру гречки з Китаю ми так і не знайшли. Там - жодного натяку на заморську крупу. На прилавках лише наша, зазвичай, саме хмельницька. Ціни теж вже звичні: від 18 до 22 гривень за кіло. На запитання, чи можна «дістати» іноземну крупу, продавці запевняють, що її немає і не буде.

«Я нею не торгуватиму, - запевняє продавчиня Ніна. - От я купила собі китайські капці, то вони за два тижні розлізлися. А про ту крупу стільки поганого розповідають... Сумніваюся, що в мене її хтось купуватиме. Та й самій лячно їсти, коли щось таке підсовують...»