Журналісти шукали приколи в роботі... своїх колег

Фото: Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області

Професія журналіста сповнена багатьох нюансів, серед яких багато й різноманітних курйозів та приколів. Ми поспілкувалися з відомими хмельницькими журналістами, аби з’ясувати, які приколи траплялися в їхній журналістській практиці.

Богдан Теленько, головний редактор міської газети «Проскурів»:
«У професії журналіста що не день — то прикол. Проте пригадую один випадок за радянських часів. Я працював завідуючим сільськогосподарським відділом деражнянської районної газети «Прапор ленінізму». Тоді часто практикувалися обмінні номери серед «районок», які змагалися між собою, робили такі собі тематичні розвороти про сусідів. Так от ми зробили «обмінник» зі старо-синявською районною газетою.
Коли вийшов номер, то всі побачили, що там у заголовку «Слава старосинявським буряководам» замість літери «б» надрукували «д» – вийшло «дуряководам»! Звісно, технічна помилка, коректор та редактор десь недогледіли. Це було «ЧП» районного масштабу! Відповідні державні органи миттєво реагували на подібні курйози, адже в радянській журналістиці існувала жорстка партійна цензура. Звісно, весь тираж, який ще не скупили, довелося їм вилучати. Проте частина розійшлася за підпискою. У районі довго сміялися і згадували цей випадок. Редактор отримав догану від партії, а потім звільнився. І сміх, і гріх!».

Ольга Марцинко, журналіст та телеведуча хмельницького телевізійного каналу «33 канал»:
«Ой, курйозів у журналістів, а тим паче у телевізійників, завжди трапляється чимало. Пам'ятаю, коли щойно прийшла працювати на телебачення, мені необхідно було зробити репортаж про посів ріпаку в одному з районів області. Після усіх необхідних інтерв'ю мені залишилося лише записати «стендап» (ту частину сюжету, коли журналіст з'являється в кадрі). Так ось, я, міська жителька у коротенькій спідниці та на підборах, полізла у поле, де ріс ріпак. Присіла та почала на камеру розповідати, який гарний навколо цвіте врожай ріпаку. Звісно, що з першого разу записати не вдалося, тому робили декілька дублів. І коли мені здалося, що усе гарно вийшло, і я нарешті вибралася з поля, підходить один із працівників сільськогосподарського господарства і каже: «Взагалі, ріпак на сусідньому полі росте, а там де ви знімали — гречка». Відтепер я про ріпак знаю усе. Принаймні, як він цвіте...»

Наталія Оліх, журналіст обласного радіо:
«Перед початком випуску новин ми з колегою завжди зачитували анонси. Що конкретно означав той чи інший анонс – не знали, бо ж готували їх інші люди. Так ось, одного разу, під час запису новин, почали читати і серед декількох з них: «Ми навалили, а ви собі – як хочете...» Коли прочитали анонс, то не могли зупинитися від сміху. Добре, що хоч все було у запису, а не в прямому ефірі. Згодом з'ясувалося, що у самому тексті новини йшлося про те, що десь у місті після ремонтних робіт залишили купу неприбраного після себе сміття...»

Антон Довлатов, телеведучий ХОДТРК «Поділля-Центр»:
«Одного разу я знімав для програми сюжет, у якому мені потрібно було пірнути у ополонку, а потім говорити текст. Коли я вже наважився, роздягнувся і пірнув, виявилося, що оператор ще не знайшов гарний ракурс. Поки він шукав «саме те», я сидів у воді. Коли він врешті налаштував усе як треба, я знову змушений був стрибати у воду знову і знову. Оператор не встигав знімати саме те, що треба. На екрані сюжет тривав кілька секунд, а знімали ми його двадцять хвилин. А скільки мене «розтирали» і відігрівали – вже й не скажу! Отак доводиться жертвувати собою заради кількох кадрів».