Гаряча тема:
- Війна
«Крим - це боляче. Це як спалена хата…» - історія Ірини Шухтуєвої про нестримне бажання дихати вільно
26 лютого - День спротиву Криму російській окупації.
Історія родини Ірини Шухтуєвої – історія нестримного бажання дихати вільно, жити і творити, бути впевненим у майбутньому своїх дітей, вірити і надихати інших не боятися втілювати мрії в життя. Сім років тому життя її родини кардинально змінили події в Криму, щоб розпочати нову сторінку в Кам’янці-Подільському.
Саме після окупації півострова Ірина Шухтуєва оселилася з родиною в місті над Смотричем. Розпочавши своє життя з нової сторінки, вона зізнається, що нині живе в одному ритмі з Кам’янцем. Саме він надихнув її, колишню журналістку та редакторку порталу «Католицький Крим», яка вимушено покинула півострів, на те, щоб кардинально змінити напрямок своєї діяльності і втілити в життя мистецьку ідею - створення колекцій старовинного одягу для туристів та кам’янчан…
Вона не просто створює одяг – дає змогу доторкнутися до історії, перенестися на кілька століть назад, поринути в атмосферу середньовіччя, відчути себе його частинкою… Безперечно, це той одяг, що не просто знайомить з історією, а надихає.
«Покидала свій Крим… Той, де прожили щонайменше чотири покоління роду»
…3-го березня 2014-го Ірина з дітьми виїхала з півострова. Тоді, пригадує, вже почали захоплювати перші військові частини, тож вони вирушили до старшої доньки в Київ.
«Ми виїхали одразу, - пригадує вона. - Я добре знала про те, що діялося на Майдані. І бачила те, що було в Севастополі. У цьому місті ми жили 10 років, переїхавши з Ялти. Севастополь в плані російськості – досить агресивний, такий собі останній оплот Радянського Союзу. Я розуміла, що моїм дітям в цьому місті немає чого робити. Спочатку вони навчалися в українській школі, коли ж її вирішили закрити, я судилася з відділом освіти. Мені погрожували, що можуть забрати дітей… А що таке багатодітна родина в приватному будинку? Завжди можна знайти, за що вчепитися…»
Через два тижні до Києва приїхав чоловік, щоб повертати дружину з дітьми назад до Криму.
У Криму прожили щонайменше чотири покоління роду Ірини Шухтуєвої. Севастополь, 2010 рік. Фото: зі сторінки Ірини Шухтуєвої у фейсбуці.
«Приїхав, подихав київським повітрям, і вирушив за речами, зрозумівши, що в Криму нам робити більше нічого.., - каже пані Ірина. - Коли ти згадуєш моменти, як на вулицях міста почали з’являтися озброєні банди, як ставлять блок-пости навколо Севастополя... Був страх, надзвичайний страх.. Як якесь божевілля. Тому ми з дітьми втекли.…»
Так Ірина Шухтуєва покидала свій Крим, той, де прожили щонайменше чотири покоління її роду.
«Чи думала я про те, що повернуся до Криму? Повернутися можна туди, де тебе чекають… А там для мене все вкрадене, пригноблене, все що було рідним і близьким з дитинства. Це боляче. Це як спалена хата. Нема куди повертатися», - каже з сумом жінка. З того часу Ірині Шухтуєвій ще декілька разів довелося побувати в Криму, забирати маму, яку досі мучить страшенна ностальгія.
«Місто нас прийняло так, що ми зрозуміли: шукати чогось іншого не варто»
Проживши у столиці місяць, родина, за сприяння благодійних організацій, переїхала до Кам’янця-Подільського.
«Місто нас прийняло так, що ми зрозуміли: далі їхати і шукати чогось іншого не будемо, - каже пані Ірина. - У перші дні наша родина мешкала на одному з заводів, де нас прихистили у директорській квартирі, розташованій прямісінько на підприємстві. Ми ходили через прохідну і нас усі запитували про те, як ми, чи щось потрібно... Коли я ходила на ринок, щоб купити дітям книги, мене розпитували звідки ми приїхали, питали, що дітям потрібно для школи… Словом, поставилися до нас, як до родини. Три місяці ми мешкали на заводі. А потім нас прихистив чоловік навіть не знаючи нас. Просто подруга на хорі спитала, хто може до себе взяти родину з Криму… Він нас прихистив на два тижні, а залишилися ми там на три роки…. Аж поки не облаштували власне житло та переїхали».
«Місто нас прийняло так, що ми зрозуміли: далі їхати і шукати чогось іншого не будемо», - каже пані Ірина. Фото: зі сторінки Ірини Шухтуєвої у фейсбуці
«Хотіла стати корисною Кам’янцю і тим самим висловити йому свою вдячність»
Тут, у Кам'янці-Подільському, Ірина Шухтуєва започаткувала проєкт, який кардинально змінив її напрям діяльності. В рамках грантової програми для внутрішньо переміщених осіб Ірина придбала швейну машинку і почала працювати над власним проєктом створення перших колекцій історичних костюмів. Вже дуже скоро в її ренесансних сукнях туристки залюбки розгулювали та фотографувалися на фоні старовинної фортеці. А долучення до фестивалів, які є традиційними в Кам’янці, дали їй змогу активно влитися в громадське життя міста та, як каже, вона стати корисною Кам’янцю і тим самим висловити йому свою вдячність.
Наразі Ірина Шухтуєва співпрацює над своїми проєктами з творчим об’єднанням «Кам’яний острів». Вона не побоялася піти далі та втілила в життя ідею створення інтерактивної експозиції «Тисяча років європейського костюму», яку можна побачити у Вірменській криниці в Старому місті.
Ірина Шухтуєва зізнається, що родина поїхала з Криму не тому, що шукала добра для себе, а для того, щоб мати можливість й надалі робити щось доброго людям. Фото: з фейсбук-сторінки Ірини Шухтуєвої.
А ще Ірина Шухтуєва долучається до активного життя громади. Зараз з творчою групою пише гранти на молодіжні культурні проекти в місті...
«Ритм Кам’янця дуже імпонує моєму ритму життя, - зізнається пані Ірина. - Туристи, емоції, щирі та зацікавлені люди, закохані в місто мешканці… - Це місто, яке після усього пережитого змогло дати нашій родині передусім внутрішній комфорт. І за це я йому дуже вдячна».
Ірина Шухтуєва не просто створює одяг – дає змогу доторкнутися до історії, перенестися на кілька століть назад, поринути в атмосферу середньовіччя, відчути себе його частинкою… Фото: з фейсбук-сторінки Ірини Шухтуєвої.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: